Український урок для Тайваню
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році життя 37-річного тайванця Лі кардинально змінилося. До війни він працював кур’єром на Тайвані, проводив час із друзями та грав у відеоігри. Про Україну знав переважно завдяки грі S.T.A.L.K.E.R., дія якої розгортається у чорнобильській зоні. Тепер Лі служить в українській армії та бере участь у бойових діях. Він переконаний, що досвід, здобутий на війні, може одного дня знадобитися Китайській республіці у разі конфлікту з материковою КНР.
Лі, з історії якого починає свій матеріал The New York Times, став частиною неформальної мережі волонтерів, військових та представників оборонних компаній, які розвивають співпрацю між Україною і Тайванем при тому, що офіційних дипломатичних чи військових відносин між Києвом і Тайбеєм немає. Україна дотримується принципу “єдиного Китаю” і визнає уряд у Пекіні. Та й Тайвань також намагається уникати кроків, які Китай міг би сприйняти як надмірну підтримку України. Крім того, українська дронова індустрія значною мірою залежить від китайських моторів, акумуляторів та інших деталей. Тайванська економіка теж тісно пов’язана з китайською.
Попри це, між сторонами триває обмін знаннями та технологіями. Тайвань надає Україні гуманітарну допомогу та фінансує відбудову, а українські парламентарі відвідують Тайбей. Лі вважає, що Тайваню варто переймати український досвід використання безпілотних систем, які допомагають компенсувати перевагу противника. Під час поїздок додому його знайомі з тайванської армії постійно розпитують про війну дронів. Їх цікавить, як працює радіоелектронне придушення безпілотників і чи можна врятуватися від атаки дрон-камікадзе.
Тайванські військові аналітики та колишні офіцери неодноразово критикували армію країни за повільне впровадження сучасних методів ведення асиметричної війни. Представники уряду Китайської республіки визнають цінність українського досвіду, але зазначають, що через секретність військових технологій детально вивчати українські розробки непросто.
Але контакти відбуваються. В основному на неофіційному рівні. Один український військовий під час відпочинку на Тайвані навіть виступав перед представниками парламентського комітету з міжнародних справ та оборони, де декілька годин розповідав про бойові дії в Україні.
У приватному секторі співпраця також посилюється. Тайвань фактично став одним із каналів постачання китайського комплектовання для українських виробників дронів. Після того як Китай обмежив прямі продажі Україні, частина компонентів продовжила надходити через Тайвань та країни Східної Європи. За даними тайванських аналітиків, у 2025 році Тайвань експортував десятки тисяч дронів до Чехії та Польщі, звідки значна частина потрапляла в Україну, зокрема через благодійні організації.
Тайванські компанії також надсилають власні безпілотники в Україну для випробувань у бойових умовах. Міжнародні оборонні виробники замовляють українським інженерам розробки, адаптовані до потреб Тайваню. Деякі американські компанії вже тестують на Тайвані дрони, створені на основі українських технологій, а також розглядають можливість запуску виробництва на острові.
Президент України Зеленський наголошує, що українські військові технології мають поширюватися не лише у вигляді готових виробів, а як комплексні рішення, тобто з програмним забезпеченням, оновленнями та підтримкою українських фахівців. За його словами, за кордоном уже працюють щонайменше десять підприємств, де міжнародні компанії та українські виробники спільно випускають безпілотники української розробки. Одне з таких виробництв, за інформацією анонімних джерел, уже діє і на Тайвані.
