Дорога у небуття. Як сьогодні виглядає залізничний вокзал Маріуполя, — ФОТОРЕПОРТАЖ

В березні 2022 року Микита, Настя та їхня 5-річна донька проривалися пішки з Лівого берега через центр до Мелекіного. Йшли під обстрілами, замінованим мостом, який з’єднує Лівобережжя і центр. «Ми потрапили у справжню пастку: позаду міни, попереду міни, а над головою літак. Це був такий жах, який ніколи неможна буде забути. У нас просто не було вибору, окрім як переступати через міни і йти. І ми пройшли! Це було жахливо, але ми зробили це. Вже ближче до вечора дістались залізничного вокзалу.  Це фото — маріупольського фотографа, який зараз знаходиться в окупації. Червень 2022 року. Маріуполь. Залізничний вокзал Там у адміністративній будівлі ліворуч переховувались люди. Ми попросились до них, бо настала ніч, було страшно йти далі і нам потрібен був відпочинок. Нас прийняли дуже тепло. Нагодували, напоїли чаєм. Вранці наступного дня ми пішли далі…» Вони врятувались тоді, у страшний березень 2022-го. Вокзал, який на короткий проміжок часу став їхнім порятунком, врятуватися не зміг. Ось що залишилось від адміністративної будівлі, магазинів ліворуч від вокзалу. А ось і сам вокзал – залізничні ворота Маріуполя. Привокзальна площа. Колись деякі краєзнавці хотіли перейменувати цю площу, побудувати тут щось на пам’ять про початок Першої світової війни. Бо саме з цієї площі відправляли маріупольців на війну. Ешелони з солдатами та броньована сталь рушили на фронт. Погодьтеся, погана ідея перейменовувати щось на честь війни. На честь війни можна тільки руйнувати. Ось як Росія це зробила в Маріуполі.  Тепер щось відбудовує, насаджує ганебну думку «Буде краще, ніж було». Проте не буде краще вже ніколи не тільки для десятків тисяч вбитих маріупольців, а і для тих, хто вижив, але втратив дах над головою, майно, корені свої, могили рідних.  Ось цей міст над залізницею був зруйнований російською армією півтора роки тому. Дуже символічно. Мости порушені, зв’язків немає більше з росіянами. І ніякий сучасний хаб, який вони намагаються тут відбудувати, це змінити не зможе. Все звузилось до маленького простору, оточеного російськими військами. Колись перед людьми був відкритий весь світ, куди вели залізничні дороги. А тепер весь цей світ став маленьким, як напрямок Маріуполь — Волноваха. До речі, будівництво нового вокзалу замість зруйнованого розпочалось взимку цього року. І якось заморозилось до осені. Трошки не вистачає грошей у окупантів. Зараз їм потрібний не хаб, а  автодороги терміново, щоб забезпечувати фронт свіжими партіями чоловічого м’яса. Тому тут зараз тихо. Не активно. А ще і осінь додає виразної тиші. Море теж… Пляж біля залізничного вокзалу трошки покоцаний, але живий. Чого не можна сказати про саму залізницю.  Ржаві колесні пари, ржаві вагони, поламані тепловози.   Які у вас з цим асоціації? Дорога у небуття, здається, має виглядати саме так.  ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629 НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629 ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой ДИВІТЬСЯ нас на YouTube Джерело: 0629.com.ua