У попередній моїй колонці я аналізував, чи справді стаття 51 Конституції України містить юридичне визначення шлюбу як таке, а також звернувся до історико-політичного тлумачення цієї норми.
Ще одним із методів тлумачення норм права є філологічний (граматичний) аналіз.
Якщо розібрати перше речення статті 51 КУ за членами речення, його смислова структура розподіляється за рівнями значущості:
- I рівень (основа): "Шлюб ґрунтується" (підмет і присудок).
- II рівень (головна умова): "на вільній згоді" (додаток та означення до нього).
- III рівень (уточнення): "жінки і чоловіка".
Важливо, що речення не містить дієслова "є" (інф. – "бути"), тому основне значення закладене саме в дієслові "ґрунтується". Відтак, не менш значущими (хоча і граматично другорядними) є наступні члени речення, які відповідають на питання "на чому?": "на вільній згоді". І, нарешті, останньою за значущістю є конструкція "жінки і чоловіка". Отже, основний Закон зосереджується на добровільності шлюбу, а не на його визначенні як такому, адже – нагадаю – чітка дефініція шлюбу міститься вже у Сімейному кодексі.
Звернімось також до функціонального методу.
Навіть якщо припустити, що стаття 51 Конституції України дійсно визначає шлюб лише як союз чоловіка і жінки, вона в жодному разі не встановлює конституційної заборони на інші види сімейних союзів.
Читайте такожЦивільні партнерства – це не лише про ЛГБТ. Пояснюємо все про новий спосіб "родичатися"
Основна функція інститутів світського шлюбу або цивільного партнерства – забезпечення захисту майнових і немайнових прав їхніх суб'єктів. Вони не створені для того, щоб диктувати "соціальні норми", які штучно обмежують право на повагу до сімейного життя без дискримінації в демократичній державі.
У цьому контексті цікаво порівняти ст. 51 Конституції України зі ст. 18 Конституції Польщі. До слова: ймовірно, саме у "колег" з Польщі українські антигендерні активісти скопіювали свою риторику.
|
Ст. 51 Конституції України |
Ст. 18 Конституції Польщі |
|
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї…. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. |
Шлюб як союз між чоловіком і жінкою, сім'я, материнство та батьківство перебувають під захистом та опікою Республіки Польща. |
Як бачимо, Конституція Польщі містить більш "категоричну" конструкцію: "шлюб як союз між чоловіком і жінкою… перебуває під захистом…" і не містить згадки про добровільність шлюбу.
З порівняння відповідних статей Конституцій Польщі та України можна зробити висновок: частина ст. 18 Конституції РП, а саме фраза "шлюб як союз між чоловіком і жінкою…" є дефінітивною нормою, що чітко звужує поняття шлюбу лише до союзу чоловіка і жінки. Натомість стаття 51 Конституції України – це принципова норма, яка визначає основний принцип при укладенні шлюбу (добровільність), але не містить дефініції шлюбу як такої.
Отже, стаття 51 Конституції України та стаття 18 Конституції Польщі є різними за своїм змістом і суттю, хоча й мають один і той самий предмет правового регулювання.
Читайте також"У мого нареченого є чоловік": як і чому українка погодилася на шлюб з бійцем-геєм
Цікаво, що не так давно президент Польщі відмовився підписувати ухвалений Сеймом закон, який надав би додаткові права для неодружених союзів, зокрема й для одностатевих пар. Хоча не йдеться про "одностатеві шлюби", Кароль Навроцький заявив: "Я – охоронець Конституції. Конституція точно говорить, що шлюб – це союз між чоловіком і жінкою". Він підкреслив, що не буде підписувати будь-який законопроєкт, який він вважає альтернативою до вже наявних норм шлюбу.
Навроцький, проте, сказав, що готовий підписати версію законопроєкту, яка "не підриває інституту шлюбу". Для розуміння контексту важливо додати, що згаданий законопроєкт був поданий ліберальним урядом Дональда Туска, а президент Навроцький є представником опозиційної до Туска право-консервативної партії "Право і Справедливість" (PiS).
Однак, навіть якщо припустити, що відповідні статті Конституції України та Польщі є ідентичними за змістом (тобто, обидві із них містять саме юридичне визначення шлюбу), треба розуміти: 25 листопада 2025 року Європейський Суд Справедливості вирішив, що країни ЄС зобов’язані визнавати одностатеві шлюби, укладені на території іншої держави-члена. Це рішення найвищого Суду ЄС було ухвалене на запит польського суду у справі двох чоловіків – громадян Польщі, які уклали шлюб у Берліні у 2018 році. 14 травня 2026 року місто Варшава офіційно внесло відомості про цей шлюб до польського реєстру актів цивільного стану на виконання рішень Суду ЄС і Вищого адміністративного суду Польщі (рішення NSA у справі № II OSK 216/21 від 20.03.2026).
Так, польський суд дійшов висновку: навіть за умови, що національне право (зокрема, ст. 18 Конституції Польщі) не передбачає або обмежує інститут одностатевих шлюбів, органи влади зобов’язані здійснити реєстрацію такого шлюбу, укладеного за кордоном. Пріоритет права ЄС і міжнародні зобов’язання держави щодо забезпечення свободи пересування та поваги до сімейного життя мають вищу силу.
Читайте такожВогнем і мечем проти спільного майбутнього: як польські праві руйнують союз із Києвом
Отже, після вступу до ЄС Україна буде змушена визнавати одностатеві шлюби, укладені на його території, навіть якщо не ухвалить жодних змін до свого власного законодавства.
Україна, яка задекларувала свій безповоротний євроінтеграційний курс, повинна уже зараз готувати приватне право до реалій загальноєвропейського правового простору.
Чому юридичні поняття "шлюб" і "сім’я" не є тотожними, як новий проєкт Цивільного кодексу намагається звузити права громадян всупереч рішенням Верховного Суду? Про це буде у моїй наступній колонці для LIGA.net.
Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
