НАЙКРАЩІ
ІСТОРІЇ СВІТУ
Щотижня. Українською мовою
НАЙКРАЩІ
ІСТОРІЇ СВІТУ
Щотижня. Українською мовою 25.10.2025
У Вашингтоні розпочалися масштабні будівельні роботи на східному крилі Білого дому. Президент США Дональд Трамп вирішив звести нову залу для прийомів – проєкт стане першою великою структурною зміною у президентській резиденції з часів її майже повної перебудови, ініційованої Гаррі Труменом у 1948 році.
Демонтаж східного крила розпочався 20 жовтня. “Ми розпочали будівництво нової, великої, прекрасної Бальної зали Білого дому. Вона зводиться повністю за приватні кошти – жодного долара з податків американців”, – заявив Трамп, додавши, що “понад 150 років кожен президент мріяв про це”.
Східне крило було добудоване до Білого дому 1902 року за Теодора Рузвельта. Під крилом також розташований підземний бункер – Президентський центр надзвичайних операцій. І от саме на цій ділянці й стартувало будівництво…
Читайте на LIGA.net свіжий випуск – 10 найкращих історій світу.
- Африканський корпус Росії
- Ознака кризи. Американці не можуть сплатити автокредити
- Парадокс Ґрін. MAGA-активістка, підтримана демократами
- Смуга невдач. Чому крадіжка – не єдина проблема Лувру
- За фасадом Білого дому
- L’Oréal для Gucci: угода у €4 млрд
- Без графіків відключень. Батареї – майбутнє світової енергетики
- Штучний зір. Унікальна операція, що дозволяє знову бачити
- Равлики як спосіб обійти податки
- Чому справи проти шпигунів перетворюються на скандали
Африканський корпус
Російські найманці замінили війська Заходу в Африці, але не можуть протидіяти ІДІЛ
Fox News
Читати історію
В африканському регіоні Сахель, який простягається від Атлантики до Судану, стрімко зростає кількість терактів після виходу американських і європейських військових. Їхнє місце зайняли російські найманці з так званого Африканського корпусу – колишньої групи “Вагнера”. Аналітики попереджають, що така заміна лише посилює хаос і відкриває шлях для наступу бойовиків Ісламської держави та Аль-Каїди.
За даними Global Terrorism Index, у 2024 році в Сахелі зафіксовано понад 3800 загиблих від терористичних атак, близько половини всіх жертв у світі. Найбільше страждають Малі, Нігер і Буркіна-Фасо – країни, де після переворотів владу взяли військові хунти, які вигнали західні війська.
У своєму коментарі для Fox News аналітик Фонду захисту демократій Білл Роґджо підтвердив, що ситуація в регіоні стрімко погіршилася після виведення американських і французьких контингентів.
За його словами, навіть до відходу західних сил ситуація була критичною, але тепер “джихадистські групи контролюють значні території, а хунти, що вигнали Захід, звернулися до Росії; що найіронічніше – під приводом безпеки”. За оцінками аналітиків, інтерес російських найманців полягає не у безпеці, а в контролі над родовищами золота, урану й інших ресурсів.
Водночас насильство лише зростає. У вересні бойовики на мотоциклах атакували село Тілабeрі на заході Нігеру, вбивши 22 людей, серед них була родина, що святкувала народження дитини. А у січні в Малі російські найманці разом із місцевими військовими, за даними правозахисників, стратили десятьох мирних жителів, серед яких був дворічний хлопчик.
Згідно зі звітом Observer Research Foundation, угруповання, пов’язані з Ісламською державою та Аль-Каїдою, і далі розширюють свої території, використовуючи слабкість урядів та прогалини у безпеці, і просуваються на південь до прибережних держав, зокрема Беніну й Того.
Роґджо стверджує, що цивільне населення опинилося між молотом джихадистів і ковадлом безсилих урядів. За його словами, США вже майже нічого не можуть зробити, адже нові режими відкрито антизахідні. Та й у Вашингтоні чи Парижі навряд чи є політична воля повертатися.
Політичний оглядач Франс Кроньє погоджується: за кілька місяців до перевороту в Нігері там розгорнули масштабну медіакампанію, спрямовану проти Заходу. Пропагандисти вдало використали антиколоніальні гасла, популярні навіть серед західної аудиторії.
“Французькі й американські зусилля зі стабілізації були зображені як неоколоніальне втручання. Тим часом обидві країни вже мали труднощі у стримуванні джихадистів, які тероризували мирне населення”, – зазначив він.
Кроньє вважає, що навіть без переворотів позиції Заходу у Сахелі були майже безвихідні: “Єдиний спосіб уникнути колапсу – це масштабна політична й інформаційна кампанія на підтримку проєвропейських сил і значне нарощування військової присутності. Але це було б занадто складно, і надто це все далеко від Парижа та Вашингтона”.
Водночас офіційний представник Держдепартаменту США заявив Fox News, що Вашингтон зберігає “прагматичний підхід” у взаємодії з країнами Сахелю. Згідно з цим коментарем, нещодавні поїздки заступника помічника держсекретаря Вілла Стівенса підтвердили намір Сполучених Штатів співпрацювати з місцевими урядами в питаннях безпеки, розвитку бізнесу та боротьби з тероризмом для зниження ризиків для американських громадян і інтересів.
Тривожна ознака кризи
Американці дедалі частіше не можуть оплатити свої автокредити
The Telegraph
Парадокс Тейлор Ґрін
Чому провідна MAGA-активістка набирає популярність серед американських демократів
The Guardian
Читати історію
Довгі роки конгресменка від Джорджії Марджорі Тейлор Ґрін залишалася однією з найвідданіших діячок руху MAGA. Вона прославилася скандальними висловлюваннями, поширенням конспірології про “космічні лазери” та підтримкою ідеї страти демократів.
Але тепер політикиня, що уособлювала крайній фланг трампізму, дивує навіть союзників: на низці ключових тем вона почала відверто відходити від партійної лінії, а її позиції несподівано викликають схвалення серед частини демократів, пише The Guardian.
Ґрін виступила проти республіканської більшості в питаннях охорони здоров’я, підтримки України та Ізраїлю, а також приєдналася до ініціативи з оприлюднення архівів у справі Джеффрі Епштейна – теми, яку Дональд Трамп продовжує називати фейком. Виступаючи на спільній пресконференції з демократом Ро Ханною, вона заявила, що “правда має вийти у світ, і саме уряд її приховує”.
Така поведінка викликала подив серед колег в партії, адже Трамп традиційно нетерпимий до непокори.
І хоч Ґрін утримується від критики самого президента, дедалі частіше вона демонструє незалежність. Колишня фаворитка правого крила, яка ще недавно вимагала імпічменту Байдена і публічно зривала його виступи, тепер називає війну Ізраїлю в Газі “геноцидом” і виступає проти “мільярдів доларів допомоги” Україні.
Водночас вона підтримала пропозицію демократів продовжити дію податкових пільг на страхові внески, пояснивши це тим, що інакше вартість охорони здоров’я різко зросте для мільйонів американців і, зокрема, для її власних дітей. “Я не гратиму в ігри з лояльністю. Я республіканка, але я за Америку, а не за партію”, – написала вона у соцмережах.
Її несподівану позицію похвалили навіть ліберальні коментатори. Колумністка Atlanta Journal-Constitution Патриція Мерфі написала: “Навіть якщо ви не погоджуєтеся з Ґрін, треба визнати її сміливість казати правду, коли інші мовчать. Це може бути політичним самогубством або ознакою лідера”.
Політологи, однак, пояснюють, що конгресменка досі залишається переконаною прибічницею Трампа. Але саме статус “своєї серед радикалів” дозволяє їй частково відхилятися від лінії Білого дому без негайних наслідків. “Вона апелює до своїх виборців як делегатка, яка обстоює інтереси округу і людей, а не еліт”, – зазначає Андра Гіллеспі з Університету Еморі.
Серед виборців Джорджії позиції Ґрін викликають змішані емоції. Пенсіонер Піт Ван Горн сказав The Guardian, що підтримує її турботу про страхові внески: “Ми все життя працювали, а ціни лише зростають. Хочеться хоч якогось полегшення”. Інша мешканка штату, вчителька на пенсії Пат Гейман, визнала: “Вона різка, але я її розумію. Система охорони здоров’я потребує змін”. А електрик Майкл Росс відверто зізнався: “Мені подобається, як вона все закручує. Може, вона й божевільна, але я за неї голосуватиму”.
Аналітики зазначають, що нова тактика політикині не така вже й парадоксальна. За словами експерта вашингтонського центру Ethics and Public Policy Center Генрі Олсена, нинішня Республіканська партія дедалі менше схожа на класичну консервативну модель Рейгана, а більше на популістський рух, орієнтований на робітничий клас.
“Ґрін говорить голосом великої частини республіканців, які вважають, що уряд має допомагати простим людям, а не лише бізнесу”, – каже він.
З усім тим, вона продовжує публічно підтримувати Трампа й уникає відкритих конфліктів із ним. Її приклад може стати сигналом для інших республіканців, що обережно перевіряють межі дозволеного, припускає The Guardian. Сенаторка від Мену Сюзан Коллінз уже розкритикувала адміністрацію за бюджетну політику, а сенатор Тед Круз порівняв методи регуляторів зі “стратегіями мафії”. Навіть республіканці-губернатори Оклахоми та Юти публічно виступили проти рішень Білого дому щодо військових і енергетичних проєктів.
Політологиня Гіллеспі зазначає, що історія з Ґрін загалом є свідченням про нестабільність у Республіканській партії: “Так, Трамп зміцнив свою владу, але навіть усередині MAGA існує розкол. Питання лише в тому, коли й за яких умов ці розбіжності перетворяться на справжній спротив генеральній лінії”.
Смуга невдач
Чому нещодавня гучна крадіжка коштовностей – лише одна з багатьох проблем Лувру
CNN
Читати історію
У Луврі сталася подія, що сколихнула Францію: невідомі зловмисники проникли до Галереї Аполлона і за сім хвилин викрали ювелірні прикраси, які французька влада назвала “неоціненними”. Міністр внутрішніх справ Лоран Нуньєз повідомив радіостанції France Inter, що злочин був блискавичним, а підозрювані діяли з професійною точністю.
За даними французьких медіа, злочинці намагалися вкрасти корону імператриці Євгенії, дружини Наполеона ІІІ. Прикрашену 1354 діамантами та 56 смарагдами золоту корону пізніше знайшли викинутою біля музею, і вона була сильно пошкоджена. Про це спершу заявила міністерка культури Рашіда Даті, а подробиці підтвердили телеканал TF1 та газета Le Parisien. Через інцидент відвідувачів евакуювали, а приміщення закрили достроково на весь день.
Пограбування стало черговим ударом по репутації найвідомішого музею світу, який останнім часом і так стикається з низкою серйозних проблем. Лувр, зведений наприкінці XII століття як королівський палац, перетворився на музей у 1793 році після Великої французької революції. З того часу він став одним із символів французької культури й головною туристичною пам’яткою Парижа. У 2023 році його відвідали 8,7 мільйона людей. Але шалений потік відвідувачів виснажує старовинну будівлю, пише CNN.
На початку року видання Le Parisien опублікувало витік конфіденційного листа директорки музею Лоранс де Кар, адресованого міністру культури. У ньому керівниця попереджала про “серйозне погіршення” технічного стану приміщень і просила уряд про термінову допомогу. Вона вказувала на протікання дахів, переповнені зали й небезпечні коливання температури, які загрожують експонатам.
У листі також ішлося про “недостатній рівень сервісу”: кількість туалетів і місць громадського харчування “суттєво нижча за міжнародні стандарти”.
“Відвідування Лувру стало фізичним випробуванням: щоб дістатися до експонатів, потрібно витратити багато часу і сил”, – йшлося в документі.
Одним із найгостріших питань стала доля ”Мони Лізи”. Щодня натовпи туристів штурмують залу, де виставлена робота Леонардо да Вінчі, створюючи постійні черги й тисняву. У січні президент Франції Емманюель Макрон оголосив, що знамениту картину розмістять у спеціальному окремому приміщенні після масштабної реконструкції музею, яка триватиме до 10 років.
Та попри амбітні плани, вже в червні співробітники Лувру оголосили страйк. Вони заявили, що не можуть впоратися з напливом відвідувачів, нестачею кадрів і невідповідними умовами праці. Музей тоді був закритий на день, уперше за багато років.
Пограбування лише загострило дискусію про безпеку й організацію роботи музею. За словами експертів, навіть попри сучасні системи відеоспостереження, колекції Лувру залишаються вразливими через складну архітектуру старовинного палацу. Поліція вже розпочала розслідування, проте повідомлень про затриманих поки не було.
І це не перший випадок крадіжки у стінах музею. Найвідоміший злочин стався 1911 року, коли італійський робітник Вінченцо Перуджа викрав ”Мону Лізу”, сховавши полотно під одягом. Його впіймали лише через два роки, а сам інцидент зробив картину всесвітньо відомою. У 1983-му з Лувру зникли два предмети XVI століття – шолом і обладунки епохи Відродження. Їх повернули до музею лише у 2021 році, майже через 40 років.
За блискучим фасадом
Навіщо Трамп затіяв будівництво зали прийомів Білого дому на місці східного крила
Al Jazeera
Читати історію
У Вашингтоні розпочалися масштабні будівельні роботи на східному крилі Білого дому. Президент США Дональд Трамп вирішив звести нову залу для прийомів – проєкт, який стане першою великою структурною зміною у президентській резиденції з часів її майже повної перебудови, ініційованої Гаррі Труменом у 1948 році.
Демонтаж східного крила розпочався 20 жовтня, попри відсутність офіційного схвалення з боку Національної комісії з планування столиці, федерального органу, що наглядає за подібними роботами. Комісія тимчасово не працює через урядовий шатдаун, але будівництво все одно стартувало, пише Al Jazeera.
Уперше Трамп анонсував створення нової зали ще влітку, а цього тижня підтвердив початок робіт у власній соцмережі Truth Social. За його словами, він давно вважав, що Білому дому бракує великого приміщення для урочистих прийомів світових лідерів і державних бенкетів, які часто доводилося проводити просто неба.
“Мені приємно повідомити, що ми розпочали будівництво нової, великої, прекрасної Бальної зали Білого дому. Вона зводиться повністю за приватні кошти – жодного долара з податків американців”, – написав Трамп, додавши, що “понад 150 років кожен президент мріяв про це”.
Східне крило, як невелике приміщення для входу офіційних делегацій, було добудоване до Білого дому 1902 року за Теодора Рузвельта, а з 1977-го, за ініціативи першої леді Розалін Картер, у ньому розміщуються офіси дружини президента, театр і підрозділ, який виготовляє запрошення на державні заходи. Під крилом також розташований підземний бункер – Президентський центр надзвичайних операцій. І от саме на цій ділянці й почалося будівництво.
За оцінками медіа, нова зала обійдеться у $250 млн, хоча раніше представники Білого дому називали цифру $200 млн. Прессекретарка адміністрації Керолайн Лівітт заявила, що кошти забезпечать сам Трамп і приватні донори, імена яких не розголошуються.
Площа нової зали становитиме близько 8 360 квадратних метрів, місткість – від 650 до майже 1000 осіб. Для порівняння, нинішня зала, де проходить більшість офіційних подій, може прийняти лише близько 200 гостей.
Лівітт пообіцяла, що проєкт завершать “задовго до кінця президентського терміну Трампа”. Під час реконструкції офіси буде тимчасово перенесено, а сама споруда, за її словами, “не руйнується, а модернізується”.
“Це буде надзвичайно красиво, – заявив Трамп. – Нове приміщення не торкатиметься основної будівлі, повністю збереже її архітектурний стиль. Я її найбільший шанувальник”. Проєкт розробляє архітектурна компанія McCrery Architects у співпраці з Clark Construction із Вірджинії, а інженерну частину забезпечує AECOM із Далласа.
Білий дім не вперше зазнає серйозних змін. Згаданий вище Теодор Рузвельт ще 1902 року провів масштабну перебудову, звів також і західне крило і оновив інтер’єри. За Вільяма Тафта з’явився Овальний кабінет, а під час Другої світової війни Франклін Рузвельт розширив східне крило, облаштувавши над президентським бункером двоповерхову структуру. Наймасштабнішу модернізацію провів Гаррі Трумен, який фактично перебудував аварійну будівлю зсередини, залишивши тільки зовнішні стіни президентської резиденції.
Пізніше Джон і Жаклін Кеннеді створили Ситуаційну кімнату й відновили історичні інтер’єри, Річард Ніксон додав доріжки для боулінгу на нижніх поверхах, Білл Клінтон оновив системи безпеки, а Джордж Буш-молодший модернізував пресзал. За Барака Обами у Білому домі з’явився Wi-Fi і баскетбольний майданчик. Нинішній проєкт Трампа за своїм масштабом стане найбільшим за понад сім десятиліть.
Сам Білий дім зараз має площу близько 5 100 квадратних метрів, шість поверхів, 132 кімнати та 35 ванних кімнат. Його історія почалася 1792 року, коли перший президент США Джордж Вашингтон заклав фундамент будівлі, створеної за зразком будинку парламенту Ірландії. І кожен президент, починаючи з другого – Джона Адамса – проживав у ньому під час своєї каденції. Особняк пережив пожежу у 1814 році, коли британці спалили резиденцію глави держави, але його швидко відновили.
L’Oréal для Gucci
Власник бренду Gucci продає б’юті-підрозділ французькій L’Oréal
Vogue Business
Читати історію
Французький холдинг Kering оголосив про продаж свого підрозділу Kering Beauté компанії L’Oréal за €4 млрд. Угода, підтверджена сторонами минулого тижня, містить передання прав на майбутні ліцензії для виробництва та дистрибуції парфумерії й косметики брендів Gucci, Bottega Veneta і Balenciaga.
За домовленістю L’Oréal отримає ексклюзивну 50-річну ліцензію на створення і продаж косметики й ароматів Gucci після завершення чинного контракту між Gucci та Coty. Також передбачено аналогічні довгострокові ліцензії для Bottega Veneta і Balenciaga, які почнуть діяти після фіналізації угоди на початку 2026 року. За користування брендами L’Oréal сплачуватиме Kering роялті.
Крім того, компанії створять спільне підприємство 50/50, щоб “досліджувати нові можливості на перетині розкоші, добробуту та довголіття”. Ідея передбачає розвиток преміальних сервісів і досвіду, які поєднають інноваційні розробки L’Oréal з глибоким розумінням клієнтів класу люкс з боку Kering, пише Vogue Business.
“Це стратегічне партнерство – вирішальний крок для Kering, – заявив генеральний директор групи Лука де Мео. – Об’єднуючи сили з лідером світової індустрії краси, ми зможемо масштабувати розвиток наших брендів у цій категорії та розкрити їхній довгостроковий потенціал, як це свого часу зробила Yves Saint Laurent Beauté під керівництвом L’Oréal. Ми зосередимося на тому, що визначає нашу сутність – творчості й привабливості наших домів”.
Гендиректор L’Oréal Groupe Ніколя Ієронімус назвав угоду “новим етапом у зміцненні позицій компанії як світового лідера у сфері люксової косметики”. За його словами, долучення таких брендів, як Gucci, Bottega Veneta, Balenciaga та Creed, “суттєво розширює портфель L’Oréal і відкриває вихід на нові сегменти преміальної краси”. Ієронімус підкреслив, що партнерство з Kering дозволить компаніям “дослідити нові напрями у сфері wellness і довголіття”.
Підрозділ Kering Beauté було створено у 2023 році, щоб допомогти модним домам групи розвивати косметичний напрям. Тодішній CEO Франсуа-Анрі Піно, який нині залишається головою ради директорів, виокремив підрозділ у самостійну структуру, а згодом придбав бренд Creed за близько €3,5 млрд.
Минулого року компанія запустила парфуми Bottega Veneta, а у вересні 2025-го – Balenciaga. За перше півріччя 2025 року продажі Kering Beauté становили €150 млн, зрісши на 9% рік, але масштаб усе ж лишався незначним порівняно з гігантами індустрії.
Для L’Oréal це придбання має стратегічне значення. Компанія вже володіє ліцензією на бренд Yves Saint Laurent Beauté, який також належить Kering. Тепер до її портфеля додаються права на Creed і майбутні ліцензії Gucci, Bottega Veneta та Balenciaga, що посилить її лідерство у сегменті високої парфумерії. Окремо зазначається, що L’Oréal — одна з трьох компаній, згаданих Джорджо Армані у своєму заповіті як потенційних партнерів для подальшого розвитку бізнесу Armani.
Для Kering продаж означає стратегічний розворот і спробу скоротити боргове навантаження, яке на кінець першого півріччя 2025 року досягло €9,5 млрд. Де Мео, який очолив групу лише місяць тому, вже провів реструктуризацію управління: ліквідував посади двох заступників CEO, призначив Франческу Беллеттіні керівницею Gucci, а Жан-Марка Дюпле операційним директором.
Аналітик Mario Ortelli з Ortelli & Co. зазначає, що угода дозволить Kering отримувати стабільні роялті без необхідності витрачати кошти на розвиток власної косметичної структури. “Це дає змогу зосередитися на основному бізнесі — моді та аксесуарах”, — підкреслив він.
Керівник аналітичного підрозділу Bernstein Лука Солька додав, що ринок позитивно сприйме “розворот”, тобто відмову Kering від власного виробництва косметики на користь ліцензійної моделі. “Партнерство з L’Oréal уже довело ефективність у випадку Yves Saint Laurent, і тепер може принести значні роялті без великих капіталовкладень”, — сказав він.
Без графіків відключень
Батареї розміром із контейнер живлять початок нової глобальної енергетичної революції
Techspot
Читати історію
Коли у серпні 2020 року Каліфорнію накрила рекордна спека, енергосистема штату не витримала навантаження. Попит перевищив 47 гігаватів, кондиціонери працювали цілодобово, і влада була змушена ввести планові відключення – вперше за майже 20 років, пише Techspot. Понад 800 000 домівок залишилися без електроенергії, а енергетичні регулятори усвідомили головну вразливість сучасної мережі: залежність від нестабільних джерел відновлюваної енергії.
Ця криза стала відправною точкою для одного з найбільших інфраструктурних зрушень в історії США. За п’ять років ємність батарейних систем у Каліфорнії зросла більш ніж у 30 разів – із приблизно 500 мегаватів у 2020 році до 15,7 гігавата у середині 2025-го.
Тепер тисячі літій-іонних модулів накопичують надлишкову сонячну енергію вдень і віддають її в мережу під час вечірніх піків. Як зазначив голова оператора енергосистем штату Елліот Майнзер, це “фундаментально зміцнило надійність енергопостачання в години максимального попиту”.
Каліфорнійський прорив став частиною глобального тренду. За прогнозами аналітиків, сумарна потужність батарейних сховищ у світі досягне 100 гігаватів до кінця 2025 року і більш ніж подвоїться вже наступного року, адже вартість технологій стрімко знижується. Лідером зростання став Китай, який у 2025 році перетнув рубіж у 100 гігаватів нових енергетичних “сховищ”, що удвічі більше, ніж роком раніше. Вперше в історії літій-іонні системи перевищили за обсягом традиційні гідроакумулювальні станції, ставши ключовим елементом управління надлишками відновлюваної енергії на рівні провінційних мереж.
США залишаються головним конкурентом. За даними S&P Global, потужність промислових систем зберігання енергії у країні зросте вп’ятеро – до 204 гігаватів до 2040 року. Лише у 2025-му вона збільшилась на 63%, причому штат Техас став лідером за новими установками.
Європейський Союз, Австралія, Чилі та Філіппіни також активно розбудовують власні накопичувальні установки, щоб збалансувати попит і пропозицію у періоди, коли вітер і сонце нестабільні.
Разом Китай і США нині контролюють близько 70% світових потужностей і задають напрям розвитку галузі — від виробництва елементів до інтеграції в енергомережі.
У центрі технологічного суперництва – американська Tesla та китайська BYD, два найвпливовіші виробники батарей. Tesla використовує циліндричні батареї формату 4680 з нікель-манган-кобальтовою схемою, що забезпечує високу енергоємність і швидке заряджання, але вимагає складного охолодження. BYD натомість робить ставку на літій-залізо-фосфатну технологію у форматі довгих прямокутних Blade-модулів. Вони дешевші, безпечніші та стійкі до перегріву, хоч і поступаються за ємністю.
Аналітики вважають, що BYD має перевагу у собівартості (близько $10 економії на кожній кіловат-годині) та завдяки повній вертикальній інтеграції здатна швидше масштабувати виробництво для промислових систем. Tesla ж зберігає лідерство у швидкості розгортання й ефективності рішень.
Сьогодні батареї промислового масштабу стабілізують частоту мережі, згладжують коливання напруги і дозволяють операторам заробляти на ціновій різниці. Компанії купують надлишкову енергію з вітру чи сонця, коли оптові ціни падають, і продають її у пікові години. Утім, ринок досі залишається фрагментованим: правила у країнах відрізняються, а оператори подекуди стикаються із подвійними тарифами на передавання.
Однак, стверджує Techspot, накопичення енергії стає центральним елементом енергетичної системи майбутнього. Звіт Energy Transitions Commission від липня 2025 року показав, що країни “сонячного поясу”, як-от Індія та Мексика, можуть майже повністю балансувати свої мережі за допомогою батарей.
Натомість у “вітрозалежних” державах – Німеччині чи Великій Британії – потрібні комбіновані рішення, де батареї працюватимуть разом із гідроакумулюванням, стислим повітрям і водневими сховищами для тривалого зберігання енергії.
Штучний зір
Новий чип, що вживляють прямо в око, допомагає знову бачити людям, які майже осліпли
The Times
Читати історію
У Лондоні лікарі з клініки Moorfields Eye Hospital провели унікальні операції, щоб повернути зір людям, які повністю втратили центральне бачення. Пацієнтам імплантували у сітківку ока мікрочип і під’єднали його до “розумних” окулярів із відеокамерою. Завдяки цьому вони знову можуть бачити обличчя, читати книги та розгадувати кросворди, пише The Times.
Результати європейського дослідження, опубліковані в New England Journal of Medicine, описують прорив у лікуванні вікової макулодистрофії (AMD) – хвороби, яка є основною причиною втрати зору у людей за 50 років. У випробуванні взяли участь 38 пацієнтів із Великої Британії, Франції, Італії та Нідерландів, які повністю втратили центральний зір, маючи лише вузьке периферійне поле зору.
AMD вражає макулу – центральну частину сітківки, що відповідає за чітке сприйняття деталей. У Британії на цю хворобу страждає близько 600 000 людей, половина з них офіційно визнані незрячими чи з вадами зору. У більшості випадків ідеться про “суху” форму AMD, коли під макулою накопичуються відходи клітин, що поступово погіршують зір. Найважча стадія – географічна атрофія, і саме вона була у всіх пацієнтів випробування.
Імплант під назвою Prima, створений американською компанією Science Corporation, має розмір 2×2 мм, завтовшки з людську волосину. Під час двогодинної операції під місцевою анестезією хірурги видаляли частину внутрішньої речовини ока, щоб вставити чип під центр сітківки. Через місяць, після загоєння, пристрій активували.
Пацієнтам видали окуляри з вбудованою відеокамерою, яка бездротово передає зображення на невеликий комп’ютер, закріплений на поясі. Камера проєктує зображення на мікрочип, що перетворює його на електричні сигнали, які через зоровий нерв надходять до мозку і формують оновлене сприйняття візуальної інформації.
Після реабілітації пацієнти вчаться користуватися цими окулярами, які мають функцію масштабування й автоматично вмикають чип, щойно їх надягають. Їх можна носити щодня без обмежень у часі. За рік після операції 84% учасників змогли побачити літери, цифри та слова, використовуючи штучний зір. Під час тестів пацієнти змогли прочитати п’ять рядків на таблиці з літерами – результат, недосяжний для них до експерименту.
Однією з пацієнток стала 70-річна британка Шейла Ірвайн, яка втратила зір через AMD 15 років тому. Колишня завзята читачка зізналася, що мріяла знову відкрити книгу.
“Я плакала, коли мусила віддати водійські права. Після операції навчитися бачити було складно, але коли я вперше розпізнала літеру, це було неймовірно. Я годинами тренувалася, намагаючись прочитати етикетки, кросворди, дрібний шрифт — і тепер можу читати знову”, – розповіла жінка. Спочатку сторінка здавалася їй білою плямою, але поступово вона почала помічати контури літер: “Я сказала собі: є слова, і я їх побачу. І ось одного дня вони з’явилися”.
Науковці вважають, що цей прорив відкриває нову еру лікування сліпоти. Операція нескладна і триває менш ніж дві години, тому її може виконати будь-який офтальмохірург після спеціальної підготовки. Команда Moorfields планує подати технологію на затвердження державних регуляторів.
“Усі ми бачили, як наші пацієнти жили у темряві, а тепер вони вперше за багато років можуть розпізнавати обличчя, читати та писати, – каже Махі Мукіт, провідний хірург Moorfields Eye Hospital. – Це повна зміна парадигми – вперше у світі вдалося відновити центральний зір у пацієнтів, які були фактично сліпими”.
Лікар наголошує, що головне – реабілітація: “Це не просто вставити чип і бачити. Потрібно навчитися користуватися цим типом зору, адже мозок має адаптуватися”.
Слизький захист від податків
Власники офісів у центрі Лондона відкривають фейкові “равликові ферми”, щоб обійти податок на майно
Daily Mail
Читати історію
У британській столиці орендодавці використовують чудернацьку схему, щоб уникнути сплати податку на комерційну нерухомість: вони заявляють, що їхні офісні приміщення нібито перетворені на “равликові ферми”. Завдяки цьому об’єкти тимчасово звільняються від сплати бізнес-ставки, яка може сягати сотень тисяч фунтів.
Розслідування районної ради Вестмінстера виявило низку подібних випадків у престижному Вест-Енді. Зокрема, під час останнього рейду на вулиці Old Marylebone Road інспектори натрапили на запечатані коробки, на яких було зазначено, що в них містяться равлики. Насправді ж вміст коробок був невідомим, а офіс залишався порожнім.
За словами чиновників, орендодавці укладають фіктивні договори оренди з “компаніями-равликами”, що дає підстави для заяви про звільнення від податку як об’єкта “рибного господарства або сільськогосподарського використання”. Відповідно до британського законодавства, відповідальність за сплату податку несе саме орендар, тому власник будівлі фактично уникає фінансових зобов’язань.
Механізм виглядає так: організатор схеми повідомляє міську раду, що раніше порожнє приміщення тепер “зайняте” новою фірмою, яка вирощує равликів. У будівлі залишають кілька коробок для “прикриття”, але жодного реального виробництва не існує. Формально фермерська діяльність має підтверджуватись заявкою до відповідного регулювального державного органу, однак її ніхто не подає, оскільки відомство неминуче відхилило б такий запит.
Водночас рада не може одразу змусити сплатити податок власника будівлі, адже за законом платником вважається орендар. Тож вона змушена проходити всю процедуру стягнення, доки фіктивну компанію не визнають неплатоспроможною й не ліквідують. За цей період власник-орендодавець уникає сплати “порожніх” ставок.
Рада Вестмінстера, як повідомляє Daily Mail, уже ліквідувала чотири подібні компанії, які заборгували державі близько £286 тис. (≈$381 тис.), і готує судові позови проти ще двох. Крім того, місцева влада звернулася до служби з перевірки неплатоспроможності із вимогою перевірити директора цих фірм і розглянути можливість його відсторонення від керівництва будь-якими компаніями у майбутньому.
Голова Ради Адам Гаг назвав схему “абсурдною та цинічною спробою обману платників податків”. “Ми вже неодноразово звертали увагу уряду на цю прогалину. За останні тижні виявили нові “коробки з равликами” у порожніх будівлях, тож, схоже, це шахрайство не припиняється”, – заявив він.
Посадовець закликав запровадити загальну норму, що блокує будь-які податкові схеми уникнення сплати бізнес-ставок. “Ми робимо все можливе, маючи обмежені ресурси, але потрібне системне рішення. Ми будемо виводити цих “равликових ділків” чи будь-кого, хто намагається ошукати платників податків, на чисту воду”, – наголосив Гаг.
За даними Ради, під час розслідування встановлено, що орендодавці свідомо беруть участь у схемі. Вони погоджуються з тим, що приміщення нібито займає компанія, яка веде “сільськогосподарську діяльність”, і діляться частиною зекономлених податків з організаторами схем ухилення. А оскільки “равликові” фірми не мають активів, після їхнього банкрутства кредитори не отримують нічого.
Наразі районна рада Вестмінстера домагається спеціального розслідування щодо діяльності ліквідованих фірм і осіб, пов’язаних із ними. Влада вважає, що подібні схеми можуть бути поширені й в інших районах Лондона, особливо у центральних ділових кварталах, де ставки на комерційну нерухомість є найвищими у країні.
Шпигунські пристрасті
Чому розслідування випадків шпигунства – одні з найважчих для держав
The Conversation
Читати історію
Провал судового переслідування Крістофера Кеша та Крістофера Беррі, яких звинувачували у шпигунстві на користь Китаю, показав: довести такі справи до вироку в демократичних країнах надзвичайно складно, пише автор The Conversation про нещодавній випадок у Сполученому Королівстві. Прокуратура Великої Британії зняла обвинувачення з чиновників ще до початку суду, а обидва фігуранти заперечують провину.
Випадки шпигунства вже десятиліттями створюють проблеми для британських урядів. Прем’єр Гарольд Макміллан, який керував країною з 1957 по 1963 рік і пережив кілька гучних скандалів, якось сказав своєму біографу: “У війну шпигуна можна було просто розстріляти. Тепер – гучний судовий процес, звинувачення на адресу спецслужб, дебати в парламенті та криза уряду.” Ці слова були сказані після арешту Джона Вассала у 1962 році, – чиновника, викритого на передаванні секретів СРСР.
Подібно до минулого, сучасні процеси часто зупиняються через обмеження, пов’язані з державною таємницею. Судовий розгляд може змусити спецслужби розкривати надто конфіденційні методи збору інформації або спиратися на докази, які не можуть бути підтвердженими згідно з вимогами загального законодавства.
Після Другої світової війни одним із головних доказів викриття радянських агентів стали перехоплені та частково розшифровані повідомлення проєкту Venona. Однак до 1980-х він залишався засекреченим, і тому суди не могли використовувати отримані дані як докази.
Так, у США у справі Етель та Юліуса Розенбергів, звинувачених у передаванні ядерних секретів СРСР, вирок базувався на свідченнях брата Етель Розенберг – Девіда Грінгласса. Попри страту подружжя у 1953 році, цей випадок досі викликає суперечки.
У Британії ядерного шпигуна Клауса Фукса вдалося засудити лише після зізнання під час допиту агентом MI5 Вільямом Скардоном.
Іноді спецслужби воліли уникнути судів взагалі. Наприклад, у 1961 році офіцера MI6 Джорджа Блейка, який передавав інформацію СРСР, хотіли просто звільнити від переслідування в обмін на повне зізнання – лише тому, що доказів було обмаль. Та Блейк зрештою сам визнав провину до озвучення йому цієї пропозиції, отримав 42 роки в’язниці, але втік у 1966-му і дожив життя в Москві.
Була схожа ситуація і в 1980-х, коли MI5 підозрювала свого співробітника Майкла Беттені у спробі передати дані КДБ. Формальних доказів бракувало, і лише після тривалого допиту він зламався та зізнався.
Окрім правових складнощів, британський істеблішмент традиційно неохоче виносив діяльність спецслужб на публіку. Історик Майкл Говард у 1985 році порівнював це з табу на розмови про подружнє життя: “Усі знають, що це існує, але про це не говорять”. Тому коли шпигунство й особисті скандали поєднувалися, це перетворювалося на політичну катастрофу. Так сталося у 1963 році, коли міністр оборони Джон Профьюмо виявився втягнутим у любовний трикутник із жінкою, пов’язаною з радянським агентом.
Ще через рік з’ясувалося, що хранитель королівської колекції Ентоні Блант є “номером 4” у шпигунському колі Кембриджської п’ятірки. Тодішній прем’єр Алек Дуглас-Гьюм погодився надати йому імунітет в обмін на повне зізнання, щоб уникнути нового скандалу. Його зрада залишалася таємницею до 1979 року, коли її оприлюднила Маргарет Тетчер, вимушена публічно виправдовувати рішення попередників.
Історично уряди часто ставили державні інтереси вище за бажання покарати шпигунів. Сьогодні ситуація ще складніша: у світі межа між “союзниками” і “супротивниками” розмита. І навіть Китай – країна, яку британські спецслужби підозрюють у шпигунстві, – залишається важливим торговим партнером. Тому й небажання уряду засудити підозрюваних, які могли бути шпигунами нижчого ешелону, не є чимось дивним, підсумовує автор The Conversation.
Як відбираємо історії: весь тиждень Вадим Крамар з ранку до ночі читає світові медіа — від Азії до Америки. Він відбирає топрозповіді, які обговорює світ. І пропонує редактору. Якщо історія справді вражає, вона потрапляє в добірку в адаптованій версії — зі зміненим заголовком, зрозумілим в Україні, а також коротким переказом історії з контекстом, який дозволить зрозуміти, про що йдеться. Важливо: ми не перекладаємо тексти, а переказуємо зміст. Якщо історія вас зацікавила — переходьте за посиланням на початку статті та купуйте її у авторів. Оригінальні історії набагато більші і цікавіші, ніж стислий переказ.
