Підлітковий бунт чи революція
Учнівські протести розпочалися у Франції в середині вересня лише у передмістях Парижа і швидко поширилися всією країною. Учні виступають проти довгого навчального дня, переповнених класів, занедбаних приміщень шкіл і нестачі вчителів. Демонстрації та блокування закладів освіти тривають третій тиждень і, як пише Euronews, стають ще одним важливим фактором тиску на владу, разом з підвищенням цін і загальною політичною напругою перед президентськими виборами у квітні.
Міністр освіти Едуар Жеффре вже оголосив про залучення трьох тисяч учителів для заміни відсутніх педагогів. У 2026 році це може коштувати десятки мільйонів євро. Профспілки називають захід тимчасовим, бо спеціалізація та місце роботи доступних учителів не завжди відповідають потребам шкіл. Тому частина уроків може й надалі лишатися без викладачів.
Деякі демонстрації проходять мирно, але є й такі, що супроводжуються заворушеннями і сутичками з поліцією. За даними Міністерства юстиції, від початку протестів затримали 6877 учасників, 86% із них неповнолітні. Влада також повідомляє про 761 пораненого поліцейського та жандарма. У різних містах дійшло навіть до пошкодження шкіл, підпалів і погромів. Подекуди учасники агресивних заворушень долучалися до мирних демонстрацій.
Правозахисники ж засуджують поліцейське насильство після тяжких травм підлітків. Зокрема, один 15-річний школяр втратив кисть лівої руки через світлошумову гранату, інший, 16-річний, частково втратив зір після влучання гумової кулі, а 14-річному школяру боєприпас зі сльозогінним газом зламав щелепу. Внутрішня поліцейська перевірка вже проводить 24 розслідування. Представник ООН висловив занепокоєння та закликав до мирних демонстрацій і пропорційного застосування сили.
Соціологиня Валері Беке з університету CY Cergy Paris зазначає, що насильство з боку поліції спонукає дорослих підтримувати рух і вони роблять це досить активно. Батьки і родичі зараз не лише виходять на марші, а й звертаються до юристів через можливі порушення прав людини. Водночас, за її словами, частина суспільства ставиться до протестів зневажливо.
До школярів приєдналися і великі профспілкові об’єднання. Цими днями має пройти окрема демонстрація проти загальної дорожнечі та зростання цін на пальне. ЇЇ готували ще до початку шкільного руху. Обговорюється навіть можливе повернення “жовтих жилетів”, чиї протести 2018 року почалися через наміри влади підвищити паливні податки. А своєрідний синтез освітніх вимог із ширшим невдоволенням у деяких оглядачів викликає паралелі з травнем 1968-го, коли студентські виступи переросли в загальнонаціональний страйк.
Але, як зазначає авторка Euronews, політичне тло, на якому розгортаються нинішні протести дещо складніше. Уряд меншості намагається здобути парламентську підтримку бюджету на 2027 рік, а опозиція відкидає запропоновані заходи економії. Високі ціни на пальне й енергію сильно тиснуть на домогосподарства. До цього додається й передвиборча боротьба. Згідно з опитуванням Ifop, проведеним 25-29 вересня, у першому турі президентських виборів лідирує права кандидатка Марін Ле Пен із 35% підтримки. Експрем’єр Едуар Філіп має 15%, а лівий Жан-Люк Меланшон – 14%. Чинний прем’єр Себастьєн Лекорню звинувачує політиків у використанні гніву молоді у своїх електоральних інтересах. Уряд, праві й ультраправі опозиційні партії закидають Меланшону і його “Нескореній Франції” маніпулювання протестувальниками. Меланшон же відповідає, що партія підтримує рух, але не організовує його і прагне мирного перебігу акцій.
Загалом, подальший розвиток протестів визначити важко, підсумовує авторка. Соціолог Паоло Ступпіа застерігає, що двотижневі канікули можуть послабити мобілізацію нових протестувальників. А дослідник комунікацій Олів’є Ерцшайд зазначає, що хоч соцмережі й допомагають швидко організовуватися та документувати події, але самі не породжують руху. На його думку, різні джерела невдоволення можуть об’єднатися, але шкільні протести так само можуть і згаснути.
