Наталія Добрянська, адвокат, спеціаліст з юридичного супроводу діяльності девелоперських компаній, помічник народного депутата України 9-го скликання на громадських засадах, керівник юридичного відділу ТОВ "Аграріан Фуд Технолоджиз"
Верховна Рада ухвалила у другому читанні законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування. Втім, необґрунтована критика з боку органів місцевого самоврядування та архітекторів призводить до неправильного тлумачення положень документа. Розберемо ключові твердження, які можуть ввести в оману, і які одразу відпадають, якщо ознайомитися із остаточним текстом законопроекту.
Перше – нібито монополізація містобудівної діяльності окремими забудовниками. Що насправді? Будувати можна буде лише за наявності всіх дозвільних документів, їх видаватиме єдина електронна система, пов'язана з усіма необхідними реєстрами. Це означає, що монополізувати ринок «правильним» забудовникам просто не вийде, адже будь-який гравець, підготувавши необхідні документи, зможе працювати у цьому секторі. В цьому полягають нові правила, які замість монополії створюють прозорі конкурентні умови. Буде мінімізовано «людський фактор», зокрема деякі рішення з надання дозвільних документів формуватимуться без жодної участі людини. А всі етапи будівельного процесу будуть фіксуватися в Державній електронній системі у сфері будівництва. Діджиталізація зробить неможливим ухвалення рішення органами місцевого самоврядувння чи державними органами щодо конкретного забудовника чи кожної конкретної земельної ділянки в ручному режимі.
Друге – нібито монополізація контрольних функцій. Насправді, цю діяльність може здійснювати як Державна інспекція архітектури та містобудування (ДІАМ), так і органи місцевого самоврядування, так і приватні компанії, які отримали дозвіл на відповідну діяльність від держави. Отже, навпаки, знищується монополія місцевих органів влади на видавання дозволів чи введення об'єктів в експлуатацію. Ця практика є стійкою та успішною, що доводить приклад сфери приватних нотаріусів чи приватних виконавців. Коли вони вперше з’явилися, критики також стверджували, що такі приватні суб’єкти будуть працювати в очевидному конфлікті інтересів. Однак, через певний проміжок часу після запровадження таких змін, конкуренція лише покращила сферу надання таких послуг, зменшила корупцію та збільшила довіру споживачів.
Третє хибне твердження – законопроект повністю нівелює контроль міст за будівництвом. Така позиція є однобічним тлумаченням окремо взятих норм із контексту. Законопроект, навпаки, спрямований на те, щоб нівелювати можливі корупційні ризики у містобудуванні та містить такі реформаторські підходи як цифровізація та прозорість процесів, передача функцій містобудівного контролю уповноваженим кваліфікованим суб’єктам, в тому числі приватним, підвищення відповідальності за порушення умов містобудування. Роль містобудівної документації є ключовою, на її основі місцевими органами влади видаються містобудівні умови й обмеження. Це є і залишиться основою для проєктування нових об’єктів будівництва. Розробка та затвердження якісної містобудівної документації залишається завданням місцевих органів влади.
Звісно, будь-які зміни зазвичай сприймаються критично, і це правильно. У випадку ж, коли такі зміни відбуваються у сфері містобудівної діяльності і призводять до знищення «кормушок» і «схем», які напрацьовані роками, то очевидно, що цьому будуть максимально опиратися саме ті, кого позбавляють можливості ці схеми реалізовувати. Але, зміни у напрямку цифровізації є стартом до повноцінного відновлення та функціонування країни. Саме тому важливою є підтримка реалізації реформи державного регулювання у сфері містобудівної діяльності.
