Щороку 15 серпня відзначається професійне свято археологів України. З цієї нагоди важливо згадати людину, завдяки якій у Маріуполі розпочалися системні археологічні розкопки. Це Володимир Кульбака — видатний вчений-археолог і талановитий викладач Маріупольського державного університету.
Біографічних відомостей про Володимира Костянтиновича залишилося небагато. Народився Володимир Кульбака у Маріуполі 22 березня 1954 року. У 1971 році закінчив курс середнього навчання в школі № 51. У 1972 — 1974 роках служив у лавах Радянської армії.
Читайте також: На честь кого наше місто назвали Маріуполь?
Зараз важко визначити, коли саме у молодого Володимира з’явився інтерес до археології. Однак відомо, що освоювати ази польових досліджень, розширювати свій кругозір, захоплюватися дослідженням пам’яток катакомбної культури епохи бронзи він почав з 1976 року, коли працював лаборантом Сіверсько-Донецької експедиції Інституту археології АН УРСР.
У 1980 р. В. К. Кульбака почав навчання в Донецькому державному університеті. Перші самостійні розкопки він провів у 1984 році як керівник створеного ним археологічного гуртка при тоді ще Орджонікідзевському районному Будинку піонерів м. Жданова. Гурток переріс у Жданівську археологічну експедицію. Рятувальні розкопки частково зруйнованого кургану «Виноградники» на західній околиці м. Жданова фінансувалися Донецьким відділенням Товариства охорони пам’яток. Після завершення навчання в 1986 році Володимир Кульбака працював у складі науково-дослідного сектора кафедри археології, історії стародавнього світу та середньовіччя ДонНУ (1986−1987), де він виконував обов’язки інженера. Важливим етапом становлення для молодого спеціаліста як організатора археологічних робіт було створення власної експедиції. У 1989−1991 роках В. К. Кульбака очолив відділ археології Донбасу в Республіканській лабораторії охоронних досліджень пам’яток археології та культури Українського Фонду культури (м. Київ). А в 1991 — 1993 рр. очолив відділ археології Півдня України.
Читайте також: Майже кожна будівля зруйнована: у мережі показали історичний центр окупованого Маріуполя Саме за ініціативою Володимира Кульбаки у 1988-89 роках у Маріупольському краєзнавчому музеї було відкрито сектор археології, який діяв на постійній основі. В рамках роботи проводились експедиції з дослідження курганів в Старобешівському, Костянтинівському, Першотравневому районах біля сіл Берестове, Кіндратівка, Калинівка, Роздольне, Високе. Володимир Костянтинович керував розкопками і брав в них найактивнішу участь. Цікавинки з його експедицій неодноразово поповнювали колекцію Маріупольського краєзнавчого музею. Це були найбільш репрезентативні предмети, що допомогли відобразити в музейній експозиції матеріальну та духовну культуру давнього населення регіону в епоху енеоліту, бронзи, раннього залізного віку, кочовиків і періоду Золотої Орди. До фондів надійшли цікаві та рідкісні предмети: курильниця, бронзові медальйони, гральні кості та зооморфна пряжка епохи бронзи; золота сережка з поховання кіммерійців; сагайдачний набір печенігів тощо.
Володимиру Костянтиновичу доводилось працювати не лише в районі Маріуполя, а й в інших областях України. Проте, він намагався обирати території улюблених степових регіонів, багатих на кургани. Так, наприклад, у 1991 році в Луганській області він провів дослідження кургану біля м. Привілля на Сіверському Донці. Тут вченому вдалося виявити унікальний шолом типу Монтефортіно. Цей засіб захисного спорядження, винайдений кельтами та розповсюджений по Східній Європі римськими легіонерами, є свідченням перебування на території українських степів кочових племен сарматів у ІІ ст. до н.е. – І ст. н.е. Знаходять такі шоломи в курганах, частіше у складі поховальних тризн в так званих «дивних скарбах», де немає тіла воїна. Знайдений В. К. Кульбакою та переданий до фондів маріупольського музею шолом – один з найкращих за станом збереження у Східній Європі.
Читайте також: Допомогти Маріупольському музею може кожен маріуполець
Протягом 1989 — 1993 років Маріупольська археологічна експедиція під його керівництвом провела охоронні розкопки низки курганів Приазовського краю.
У 1993 — 1995 рр. В. К. Кульбака завідував відділом археології Півдня України кооперативу «Археолог», що працював під егідою Інституту археології НАН України.
З 1997 р. В. К. Кульбака починає працювати старшим викладачем кафедри історичних дисциплін історичного факультету Маріупольського державного гуманітарного коледжу, а пізніше — інституту й університету. Завжди усміхнений, веселий, талановитий, енергійний і позитивний викладач… Таким Володимир Костянтинович Кульбака запам’ятався студентам Маріупольського державного університету. Він не тільки прищеплював інтерес до таємничої науки археології, але й розумів молодь, тому завжди з легкістю знаходив спільну мову зі студентами.
Експедиція Маріупольського гуманітарного інституту під його керівництвом завершила в 1998 році розкопки ґрунтового золотоординського могильника, розпочаті в 1987-му. Тоді ж у мікрорайоні «Східний» були розкопані два кургани зрубного часу (період бронзи). А в 1999 році він продовжив розкопки кургану «Дід». Тут дослідив всього три поховання, одне з них — з моделюванням особи, а також парне поховання епохи бронзи. Археолог очікував сенсацій від цієї потужної стародавньої архітектурної споруди, розраховував знайти й скіфське золото…
Варто відзначити, що Володимир Костянтинович мав альтернативний погляд на історію рідного краю, що було вкрай небажаним в СРСР. Працюючи в експедиціях з 1976 року і дослідивши 67 курганів, він отримав можливість видати свої монографії тільки на початку 2000-х років. Всього було видано чотири книги, в яких зібрані результати роботи над 274 похованнями з епохи енеоліту до пізнього середньовіччя та одним могильником золотоординського часу.
Читайте також: У Києві представлять виставку "Нескорений Маріуполь"
Однією з унікальних знахідок Володимира Костянтиновича Кульбаки є дерев’яні чотириколісні вози з суцільними дерев’яними дисковими колесами. Вони були виявлені в кургані бронзової доби на околиці нашого міста — біля дороги, що веде в селище Володарське. Ці знахідки є не тільки одним з найдавніших видів колісного транспорту Приазов’я, але й одними з найдавніших возів у світі.
Володимир Костянтинович довів, що Приазов’я, і зокрема Маріуполь, має багату та унікальну давню історію, а не виник кілька століть тому. Тільки людина з великим серцем, безмежно віддана обраній справі буде завжди в доброму гуморі, незважаючи на всі життєві труднощі. Адже Володимир Костянтинович пов’язав своє життя з наукою, що не мала фінансової підтримки з боку держави. Розраховувати залишалося на власні сили та невичерпний ентузіазм…
Плоди діяльності Володимира Кульбаки залишились в ґрунтовних наукових працях, навчальних посібниках, у відкриттях, які доводять, що Маріупольщина має багату та унікальну давню історію. Археологічна експозиція Маріупольського краєзнавчого музею, збагачена завдяки роботі Володимира Костянтиновича, завжди була відкрита для нього та його студентів, тут проходили лекції, обговорення і практичні заняття. З розкопок, проведених В. К. Кульбакою у 1986-1992, 1998-2000 роках, до музейного фонду надійшло 607 предметів.
Читайте також: Які пам'ятники Маріуполя слід знести після деокупації
«Важко переоцінити внесок Володимира Костянтиновича у світову науку. Захопленим своєю справою, талановитим, відкритим і веселим ми запам’ятали його назавжди», — підкреслив В’ячеслав Забавін.
Раніше публікували розповідь Сергія Бурова про Грецьку вулицю Маріуполя.
Фото: з архіву Маріупольського краєзнавчого музею
