Складні питання. Що таке «патріот Маріуполя», і звідки це взялось

Ви помітили, яку риторику задвигають зараз колаборанти в окупованому Маріуполі? З кожної праски зараз лунає: «Ті, хто поїхали з Маріуполя,- це зрадники. А ми, ті хто залишились і відбудовуємо Маріуполь разом з росіянами, — ми і є справжні патріоти міста». Але що це взагалі означає – «патріот міста»? Яке це відношення має до патріотизму? Давайте розбиратись Згідно зі словником, патріоти́зм — це громадянське почуття, змістом якого є любов до Батьківщини і готовність пожертвувати своїми інтересами заради неї, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури, особливе емоційне переживання своєї приналежності до країни і свого громадянства, мови, історії, традицій, готовність діяти в інтересах вітчизни та постати на її захист у разі необхідності. Але в Маріуполі не любили патріотів. Їх обзивали словом "націоналіст". Натомість любили казати не тільки про патріотів міста, патріотів Донбасу, а навіть про локально-промисловий патріотизм. «Я – патріот рідного комбінату», — часто говорили про себе деякі працівники ММК імені Ілліча. «Це прояви так званого містечкового патріотизму, — пояснює 0629 політолог Олексій Куценко. – Він є всюди, не тільки в Маріуполі. Це показує, що для людини її регіональна (міська, селищна) ідентичність і самоусвідомлення важливіші ніж національно-державна ідентичність.  Ця фігура мовлення використовувалася нашими чиновниками досить часто, і мером Юрієм Хотлубеєм, і мером Вадимом  Бойченко. В Маріуполі використання «патріот Маріуполя» набуло додаткового сенсу. Цей вираз використовувався, щоб показати, що ти патріот рідного району, селища, міста, а не України.  Тобто це була така прихована контраверсія українському патріотизму, який багатьом в нашому регіоні муляв. А так скажеш "патріот Маріуполя". Нібито "патріот"- класно, але й не України. Теж класно. Маріупольці такій можливості дуже раділи», — вважає політолог. А і правда, зручно.  Певна частина маріупольців з різних причин втратила власні корені. В місті селилися дуже різні люди, які приїжджали сюди в різні періоди історії. Наприклад, на початку 20 сторіччя сюди, до теплого моря, тікали люди з центральної росії, переховуючись від розкулачування. Потім сюди завозили ув’язнених, які будували завод «Азовсталь». Вони працювали, потім закінчувався їх термін ув’язнення, і вони теж залишались жити біля теплого Азовського моря. Сюди висилали поляків під час депортацій. Деякі кримські татари після послаблення їхали з Азії  ближче до моря, селились. наприклад, в Македонівці. Словом, багато різних людей. Люди втрачали зв’язки зі своєю Батьківщиною, але і нову Батьківщину дехто з них не зумів прийняти. Не прийняли для себе – і дітям не зуміли передати любов до рідної землі. Тож з відчуттям Батьківщини складно тут виходило. Завдяки радянському вихованню всі знали, що патріотизм – це добре, це має бути у нормальної людини. Але любити Україну якось не хотілось. Ось і вигадали такий патріотичний сепаратизм, який до справжнього патріотизму не має жодного стосунку. Зараз російські окупанти та їх колаборанти використовують цю фігуру мови для власних маніпуляцій, в тому числі демонструють зневагу до тих, хто не став жити під прапором загарбника і поїхав з міста. Але знайте: насправді, патріот – не той, хто залишається в Маріуполі або не залишається. Патріот – це людина, яка любить свою країну настільки, що готова діяти заради її свободи незалежності та демократичного розвитку. Бути корисним для своєї Батьківщини можна і в Маріуполі, і за його межами. Тож патріотизм – це не про геолокацію. Патріотизм – це про любов. Співпраця з агресором – це точно не патріотизм. Це зрада, ганьба і гидота.   Більше відповідей на складні питання читайте за посиланням. Джерело: 0629.com.ua