Боєць полку «Азов» Дмитро Усіченко з позивним «Вишня», якого нещодавно звільнили з російського полону, один із небагатьох бійців, кому вдалося дістатися до заблокованої «Азовсталі» на гвинтокрилах.
Військовий розумів, що це може бути квиток в один кінець, адже росіяни неодноразово збивали українських пілотів. «Вишня» отримав поранення вже за перші півтори години боїв після прибуття. Швидке лікування у польовому госпіталі — і захисник продовжив служити та вдруге був поранений.
«Після другого поранення я вже включив режим бессмертя, третє поранення було вже на Азовсталі — то був ФАБ», — додає Дмитро.
За його словами, коли побачив, що відбувається у Маріуполі, не міг повірити у це божевілля.
«Діти йшли із скляними очима, я зрозумів, що вони контужені, малі блукали у пошуках води. Інші діти гралися на майданчику, де лежали загиблі від обстрілів люди, їх наче ніхто не помічав. На лавочці лежав труп, якого ніхто не забирав, а поруч гуляла мамочка з візочком, діти грали у футбол та сміялися, а трупів ніби ніхто не помічав — це був сюр», — розповів чоловік.
Він додав, що на «Азовсталі» було нелегко всім: багато 200-х та 300-х, лікарі не мали змоги всім допомогти, а ліків вкрай не вистачало.
«Коли ми проривалися на Азовсталь, я натрапив на пачку грошей, переступив їх і пішов далі. Там це неважливо було, їжа і БК — ось що мало цінність», — розповідає «азовець».
«Вишня» пригадує, що у полоні не «азовці» боялися окупантів, а росіяни – своїх полонених.
«Медички казали: «Не дивися нам в очі». Я кажу: «Чого це?» «Будь ласка, не дивися мені в очі, дивись в низ кудись». Вони боялися «Азов», – зазначає захисник Маріуполя.
За його словами, під час виходу з заводу, окупанти казали: «хлопці, ви ох*ренно воюєте». Також Дмитро зазначив, що у полоні окупанти просто виходили з себе, коли бійці говорили українською мовою і вимагали припинити спілкуватися «на своїй телячій мові».
«Каже (окупант. – Ред.) до мене: «ти ох**в на своїй телячій мові до мене говорити». Я відповідаю: «ну так». Погрожували, говорили, що битою лупцюватимуть», – пригадує «Вишня».
Звільнений із полону Дмитро згадує про командира полку «Редіса», як про великого полковдця і не вірить, що росіяни зможуть його зламати.
«Я не знаю де Редіс чи Хімік зараз, але ми всі на них чекаємо і я думаю, вони повернуться», — додає захисник Маріуполя.
Більше новин читайте в нашому Telegram-каналі.
Раніше ми роповідали про захисника Маріуполя, що потрапив у полон і якого розшукує матір
