На дівчину з Маріуполя, яка пройшла жахи фільтрації, напали зі словами «нацистка». Вона потребує допомоги, — ФОТО

В квітні 2022 року родина Марії Вдовіченко пройшла через страшні випробування. Три дні вона з хворими батьками провела на морозі, в холодному автомобілі, поки проходила фільтрацію. Батька дівчини побили окупанти під час фільтрації, через що він втратив зір. Діставшись вільної української території, Марія Вдовіченко дала декілька інтерв’ю, в тому числі і сайту 0629, і розповіла, що довелося пережити родині в Маріуполі. Проте після цього за неї ухопилась російська пропаганда. Про неї зняли декілька сюжетів, і раптом Марія стала отримувати погрози, а наприкінці січня невідомий чоловік напав на дівчину, коли та поверталась з роботи. Зараз дівчина знаходиться у лікарні. Вона потребує допомоги – і моральної, і матеріальної, і безпекової. Блокаду Маріуполя родина Вдовіченко пережила в місті. Вони не встигли виїхати, коли почалась повномасштабна війна. До останнього не вірили, що війна буде такою страшною і такою довгою. Коли схаменулись, було вже пізно їхати – місто було заблоковане з усіх боків.  На початку березня в їхню «хрущовку» прилетів снаряд, і родина дивом вціліла, бо переховувалась в ванній кімнаті. Після цього довелось шукати підвал для укриття. Без їжі, тепла, світла вони просиділи декілька днів. У матері Марії віднялись ноги, і вона фактично перестала ходити. Тож коли батько Марії почув, що є можливість виїхати з міста, ухвалив рішення винести маму на руках, сісти у вцілілий автомобіль і спробувати залишити Маріуполь. Спочатку вони опинились в одному з селищ в Приазов’ї, а потім вирішили рушити далі, в бік Запоріжжя. Проте потрібно було пройти фільтрацію. Вони проходили її в Мангуші. Як розповідала Марія, було дві черги – одна для тих, хто йшов пішки, інша для тих, хто на автівках. Вони були на стареньких «жигулях», тож їх направили в довжелезну автомобільну чергу. «Весь той час, поки люди попереду проходили фільтрацію,  усі інші сиділи по своїх автівках. Виходити не можна, навіть до туалету. Їсти, пити — тільки те, що в тебе є. У весь той час обстріли, обстріли, обстріли. В очікуванні своєї черги в таких умовах ми прожили дві доби, ночуючи в машині на холоді. Нарешті об 11 ночі наша автівка заїхала на територію фільтраційного табору, — пригадує Марія Вдовіченко. — Спочатку декілька військових повністю перевірили автомобіль,  усе в ньому, кожну сумку, бардачки, а потім по одному почали "запрошувати " на процес фільтрації.  У жінок дивилися руки, передпліччя на наявність татуювань націоналістичного характеру. А чоловіків роздягали до трусів, не дивлячись на холод , втому. Перед процесом фільтрації забирали телефони та вишукували інформацію. За те, що в батька був пустий список контактів в телефоні, його побили. Наразі він осліп після цих знущань», — розповіла Марія Вдовіченко.  Коли вони нарешті дісталися Запоріжжя, вони плакали від щастя. В Запоріжжі лікарі надали медичну допомогу матері Марії. А батько направили на обстеження в Дніпро. Підлікувавшись, родина поїхала у Львів. Здавалося, там безпечно.  «В цей час я дала декілька інтерв’ю різним виданням. Я розповіла про те, що ми пережили в Маріуполі, як сиділи під обстрілами. Яке приниження пережили під час проходження фільтрації. І несподівано саме за мою історію ухопились російські пропагандисти. Вони стали знімати сюжети, в яких розповідали, що мене не існує. Що я – результат української пропаганди. Доводили, що росіяни – святі і не можуть знущатися над цивільним населенням, звинувачували мене у брехні. Один з таких сюжетів вийшов на «Росія24». І ось саме після цього на мене посипалися погрози. Я отримувала їх в соціальний мережах, на пошту, мої картки блокувалися. Щоб втекти від переслідувань, я вирішила виїхати за кордон. Ми з батьками поїхали до Польщі. Але фінансове становище та необхідність відновлювати документи,  які були втрачені в Маріуполі, змусили нас повернутись», — розповіла 0629 Марія Вдовіченко. Вона приїхала в одне з міст центральної України (Марія просила поки не називати місце її перебування через побоювання за власну безпеку). Влаштувалась на роботу. Орендувала житло. Проте коли здавалось, що життя налагоджується,  — поновилися погрози від невідомих людей на її адресу. Її називали фашисткою, нацисткою ну і, звісно, як зазвичай у росіян – бандерівкою. «Я спочатку не дуже звертала увагу на це, проте 25 січня трапилось жахливе. Коли я поверталась з роботи до дому і стояла на зупинці транспорту, неочікувано ззаду на мене наскочив якийсь чоловік. Він став кричати «Нацистка!» і двічі вдарив мене в потилицю чимось важким.  Після першого удару я встояла на ногах, але одразу був другий удар – і я впала. Я втратила свідомість. Не пам’ятаю, що було далі. Коли я прийшла до тями, наді мною стояла якась жінка. Вона подумала, що я дитина, перелякалась. Одразу викликала поліцію. Все обличчя у мене було в крові. Нападник відтягнув мене на обочину і кинув в кущі. Саме там мене знайшла ця жінка. Я вже цього не пам’ятаю», — розповіла Марія Вдовіченко. Поліція проводить розслідування цього нападу. Каже, що вже є підозрювані. Проте маріупольчанка опинилась в дуже  скрутному становищі. В результаті удару ліва частина тіла не працює. Дівчина потребує грошей на лікування. І головне – вона потребує безпеки. Марія шукає організацію, яка б допомогла їй поїхати з України, бо вона більше не почувається у безпеці. «Я хочу десь загубитися, щоб ці люди, які чомусь вирішили боротися з ні в чому невинною дівчиною,  — забули про мене». Якщо у вас є можливість допомогти Марії – ось номера її карток Приватбанку. 4149 4991 5002 3776 5168 7559 0830 1894 Контакт Марії Вдовіченко є в редакції. ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629 НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629 ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой ДИВІТЬСЯ нас на YouTube Джерело: 0629.com.ua