Мою дитину вкрали. Проросійські родичі не хочуть повертати дівчину матері, яка повернулась з полону

Вже рік, як військовослужбовиця не може побачитися з донькою. Від початку війни вона разом з чоловіком виконували завдання у Маріуполі, потім потрапили  у полон. Весь цей час їхня дочка Анна-Марія знаходилася у селищі Новокраснівка, що під Маріуполем, у батьків чоловіка. Коли в грудні жінка звільнилася з полону, родичі відмовились повертати дитину. “Повномасштабна війна розлучила мене з донечкою, згодом і з чоловіком, — розповідає Світлана (ім’я ім'я змінено, — ред.) — В той день мене та мого чоловіка, викликали по бойовій тривозі. Наступного дня чоловік відвіз Анну-Марію в село до своєї матері, передав ключі від квартири, машини та гаражу (до цього ми заправили автівку була домовленість, що свекр на нашій машині відвезе дитину у Львів, де живуть мої батьки ). Я вірила в те, що донька буде у безпеці, але, як було насправді дізналась тільки тоді, коли мене звільнили в рамках обміну та повернули в Україну”.  В телефонній розмові зі своєю мамою, Світлана дізналась що доньку не привезли у Львів до батьків та не віддавали її весь цей час доки подружжя утримували в полоні. “Зв’язку з донькою я не маю. Якщо раніше я могла поговорити з донькою телефоном, то тепер свекри заблокували всі сторінки та номери”, — говорить Світлана. Про дитину вона зрідка дізнається від сестри чоловіка.  “Вона пише, щоб я сама приїжджала в Маріуполь за донькою, проте я не можу цього зробити, всі то прекрасно розуміють і тим самим маніпулюють та шантажують мене, — розповідає жінка. — Я постійно прошу привезти дитину до першого українського блокпоста, де я зустріну її, але кожного разу вони знаходять причину, щоб цього не робити”. Востаннє Світлана говорила з донькою по телефону 30 січня, бо свекри забороняють спілкуватись з дитиною. “Я розумію, що вона у дуже важкому психологічному стані. На її день народження мені прислали відео, де Анна-Марія загадує бажання, щоб її любила бабуся, а це мені, як людині, яка має психологічну освіту, вже багато про що говорить”, — обурена Світлана.  Світлана наголошує, що батьки чоловіка, Ніна та Олег Дмитриковські, утримують дитину незаконно. Наразі Анна-Марія знаходиться на окупованій території. Більш того, вони примусово змінили громадянство дитини на російське, отримують на неї виплати від окупантів. За словами Світлани, від початку війни Олег Дмитриковський активно допомагає окупантам — здавав позиції ЗСУ, інформацію про учасників ООС та їх родичів. Наразі заробляє встановленням вікон в Маріуполі. Бабця Анни-Марії, Ніна, як і її чоловік, є прихильницею “руського миру” та також допомагає загарбникам.  За словами Світлани, донька Дмитриковських Кристина Лазоренко підтримує свої батьків і вважає, що ті неповинні повертати дитину.  “З початку повномасштабного вторгнення вкрала бус в фірмі по доставці води «Небесна Криниця», де працювала диспетчером, а чоловік — водієм і втекла в Бердянськ. Перечекала там з батьком Олегом Дмитриковським допоки не знищать весь Маріуполь, повернулась налагоджувати життя. Самозахопила будинок, з якого втекли власники від війни і зараз помилково мріє про щасливе майбутнє в рашці”, — розповідає про Кристину Світлана. Зараз родичі жінки заблокували всі контакти та відмовляються з нею спілкуватись. Щоб повернути свою доньку Світлана вже звернулася до українських правоохоронців. Джерело: 0629.com.ua