Він натиснув спусковий гачок цієї війни – за його власними словами. Він розповів, що «збили літак Ан-26, валяється десь за шахтою «Прогрес» — це було 17 липня 2014 року, і не Ан-26 це був, а малайзійський «Боїнг». Він привів бойовиків до Краматорська та Слов'янська у квітні 2014-го і спробував перетворити міста на попелища, а будівлі місцевих управлінь СБУ – на катівні. У липні того ж року він із бойовиками прийшов до Донецька – і ось уже дев'ять років з того дня на окупованих територіях панує комендантська година. Його славили зрадники України, а він казав, що Україна не має права на існування. Він став міністром оборони самопроголошеної «ДНР», а потім тихо злився до Москви, звідки сміливо писав пости в телеграм-канали і критикував Росію за те, що воює з українцями якось не так – треба жорсткіше, сильніше, кривавіше, більше «м'яса»…
Ігор Гіркін, він же Стрєлков, він же Сергій Рунов (маловідома іпостась Гіркіна в основному лише для форумів історичних реконструкторів). Заарештований (хто сказав би таке у 2014-му?) 21 липня 2023 року в Москві колишній ФСБ-шник і учасник двох чеченських воєн…
О ні, його заарештували не за безчинства в Україні, звичайно ж, ні. За екстремізм у Росії. Щоправда, до ладу не роз'яснили, в чому саме його екстремізм полягає. У скигленні в Телеграм-каналах про те, як на фронті недогодовують російських солдатиків? У повільному «визволенні споконвіку руських земель», під якими розуміються Одеса та Миколаїв? У тому, що треба ще більше солдатів, чергову хвилю мобілізації та чергове «Путін, введи війська»?
Читайте також: Дозвіл на життя під прицілом: окупанти на Донбасі почали видавати людям спецпосвідки
Донецьк Гіркіна дуже хотів би забути як поганий сон. Тоді, влітку 2014-го, більш-менш кмітливі донеччани розуміли, що їх зробили пішаками в черговому реконструкторському бою під керівництвом божевільного фельдмаршала. Який привів зі Слов'янська сотні розлючених бойовиків, готових вбивати та грабувати. Обдурені пропагандою з телевізорів люди похилого віку вимагали висунути «Ігоря Івановича» на пост президента хоча б чогось. З'являючись у телеефірах, Гіркін не змінював свого нудно-гордовитого погляду, але ореолу загадковості з себе так і не вирвав. Залишився в пам’яті як черговий «іхтамнет», який привів зі Слов'янська сотні таких же «іхтамнетів», які за лічені місяці перетворили ще тоді квітуче місто на потворне щось.
Люди, які знали Гіркіна, характеризують його як не зовсім божевільного, але явно зрушеного на ідеї. Наприклад, він шалено захищав монархію і навіть називав себе переконаним монархістом. Прагнув воювати, але в жовтні минулого року, пробувши кілька місяців аж ніяк не на лінії фронту, а в глибокому тилу, образився на якихось «людей у високих кабінетах», які, мовляв, не давали йому розвернутися. І з сумом убув назад до Москви, скиглити в соцмережах і таврувати ганьбою воєначальників.
Про те, що суд із малазійського «Боїнгу» в Нідерландах засудив його до довічного ув'язнення та до виплати багатомільйонних компенсацій рідним жертвам, Гіркін говорив якщо не з гордістю, то якимось задоволенням: «Адже знають, що нічого я не виплачу, у мене і грошей таких немає». Ні грама каяття, ні краплі співчуття…
Читайте також: Псевдочиновники з Маріуполя допомагають росіянам викрадати спадщину та знищувати докази воєнних злочинів
Революції завжди пожирають своїх дітей. Диктатори знищують тих, хто здається їм сильнішим – нехай навіть на полі лайки в соціальних мережах. Всі ці історичні закономірності хтось забув, а хтось взагалі не знав, і тому страшно дивувався, коли молох російських силовиків раптом покотився по «народним» командирам, губернаторам, «главам республік»… До речі, «народного губернатора Донбасу» Павла Губарєва. на площі Леніна в Донецьку, у п'ятницю в Москві теж взяли під білі рученята панове з особами співробітників «Центру Е». Губарєв вийшов на одиночний (!) пікет на захист Гіркіна, але його потримали недовго в ділянці і випустили, нарікаючи на незнання законів РФ про заборону одиночних пікетів. Неподалік проходив мітинг мігрантів – «фахівців» із Середньої Азії, які обурювалися облавами поліції у місцях їхнього поселення, проте цей далеко не одиночний мітинг не викликав у російської поліції бажання його розігнати.
І Губарєв, за якого билися старенькі на донецькій площі, вимагаючи надати трибуну «народному губернатору», і Гіркін, який вів за собою бойовиків на захоплення Слов'янська та Краматорська, з якихось ідолів перетворили за короткий термін на… нікого. Просто люди, звичайні представники сірої маси, ні про що.
І тим цікавіше апофеоз російської влади, що роздмухується біля фігури сіренького чоловічка Гіркіна. Або ми чогось про нього не знали (що, швидше за все, він все-таки співробітник ФСБ і вміє приховувати інформацію), або з нього готують показову жертву для залякування інших, мовляв, нічого тут гавкати на владу, все йде плану! Або на нього повісять усіх собак, Гіркін нарешті огорнеться ореолом опозиціонера, який постраждав від свавілля влади, і його гарно випустять із в'язниці перед виборами президента РФ у березні 2024-го, щоб «обнулений» Путін отримав свою порцію захоплення за мудрість та милість.
Втім, нам байдуже. Запитайте у мешканців нещасного Донецька про Гіркіна. Добре, якщо просто згадають, але можуть і з прокльонами. Нехай Росія сама займається породженими нею ж демонами, нехай садить будь-кого за ґрати на догоду кривавому диктатору. Українців цікавить лише одна решітка – у Гаазькому суді, і один фігурант за нею – Путін. А його сіренькі пішаки нехай продовжують зображати мучеників правди – ми знаємо, що жодної правди в тій країні немає і не передбачається.
Нагадаємо, росія принесла на Донбас страшну корупцію та мародерство — друг Гіркіна раптово жорстко вилаяв окупантів.
Фото: з відкритих джерел
