Знищений на 90%. Як виглядає деокупований Лиман, та як живуть там люди, — ФОТОРЕПОРТАЖ

Лиман став містом велосипедів. На жаль, не з доброї волі. Без велосипеда тут не прожити – ніякого іншого транспорту в місті нема і найближчим часом не передбачається, — пише у своєму блозі  Іван Синєпалов. Хоча «місто» в цьому випадку вживати вже якось і недоречно. Те, що залишила по собі русня, – це не місто, а суцільне згарище. Знайти вцілілі будинки, звісно, можна, але для цього треба добряче поблукати вулицями. Загальна картина розпачлива. Все знищено. Оці всі зведення про те, що Лиман зруйнований на 90%, цілком правдиві. Особливо прикро за те, що було недавно відремонтовано, як школа, чи взагалі збудовано наново – як велокомплекс та насіннєвий центр. В ці штуки було вкладено неймовірно багато зусиль. Бачити все зруйнованим – сумно. Коли читаєш, що в Лимані нема електрики (і газу, і опалення), то все одно до кінця не розумієш обсягів. Всюди ж буває так, що нема електрики. Здається, наче все можна полагодити. Але лагодити тут нічого. Всю мережу фактично треба буде будувати з нуля. У саме місто вже, слава богу, кілька днів не прилітало, але гримить на фоні постійно. До повномасштабки тут жило тисяч 20 людей, зараз місцеві кажуть, що 6. Але і це – забагато. Ймовірно, якась частина людей у приватному секторі, зможе якось обігріватись, якщо будуть дрова і вугілля, але в цілому зима тут буде катастрофічна. Щойно з’явилася змога, спробували хоча б трохи цю катастрофу пом’якшити – привезли гуманітарку. Владика Сергій Горобцов і наш вулик «Доброго ранку, ми з Маріуполя» зібрали 210 продуктових наборів – самі привезли, самі роздали. Спершу думали розвозити по адресах, але варто було нам зупинитися на одній вулиці, як сарафанне радіо рознесло новину і ми тільки й встигали, що видавати набори. Набори, маю сказати, чудові – це не стандартні борошно і макарони, а сир, ковбаси, згущенка і всякі різні смаколики. Такого сюди точно ніхто ще не привозив і навряд чи хтось привезе. Ясно, що на гуманітарці сильно не проживеш, та й ковбаса – це не вугілля, але хоча б так. Людям однозначно треба звідти евакуюватися, бо зима буде тяжкою. Поки записували людей, встиг навіть вивчити старі й нові назви вулиць. Діалоги приблизно такі:  – Я з вулиці Леніна. – На Леніна не видаємо. Як по-людськи вулиця називається? – Петропавлівська! – От на Петропавлівську тримайте. Раніше бував у Лимані тільки проїздом, і оце вперше походив по місту. Виявилося, що Лиман цілком собі україномовний. Хай місцеву українську і можна охарактеризувати як «суржик», але це все одно українська. Якби ж іще люди не боялися видатись смішними і з цього страху не переходили на російську.  Що сподобалося в Лимані, то це самоорганізація населення. На кожній вулиці є старший, якого вони називають «вуличним». Людина, яка знає, скільки в неї дворів і людей на вулиці залишилось, де діти, де лежачі хворі. Оцей досвід має стати вирішальним: людей, які навчилися брати відповідальність, вже не залякаєш адмінресурсом. Більше блогів читайте на нашому сайті за посиланням. ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629 НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629 ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой ДИВІТЬСЯ нас на YouTube Джерело: 0629.com.ua