Перший місяць дистанційного навчання. Історія маріупольської школи, яка з 2015 року має учнів з окупованих територій

З 1 вересня дистанційно відновили роботу 7 маріупольських шкіл, в числі яких і загальноосвітня школа (ЗОШ) №29. Вона стала однією з двох опорних шкіл Приморського району міста та прийняла всіх учнів, які бажають отримувати українську освіту незалежно від місця їхнього перебування. Вчителі цього навчального закладу пройшли підготовку  та працювали з дітьми з тимчасово окупованих територій за українською програмою дистанційно з 2015 року. Про досвід та складнощі такого формату навчання в умовах війни розказала директорка Маріупольської ЗОШ №29 Бикова Лариса Аркадіївна. Як розпочиналося навчання дітей з окупованих територій в українській школі  “Коли у нас з'явилися перші бажаючі — ми ще не знали, що таке дистанційне навчання. Не розуміючи, як потрібно налагодити освітній процес, ми почали навчати цих дітей”, — пояснює Лариса Аркадіївна. Того ж 2015-го року в Донецькій області було створено проєкт «Дистанційна освіта Донеччини».  Завдяки ньому п’ять шкіл Донецької області змогли «відкрити свої двері» дистанційно для учнів, які мешкали на територіях, які тимчасово непідконтрольні Україні. За цим проєктом всі вчителі шкіл-учасниць пройшли відповідні курси та навчились працювати в новому форматі. Ці школи мали можливість видавати офіційні документи  про освіту державного зразку. Освітній процес відбувався на обласній платформі «E-school. Дистанційне навчання в школі». Складнощі були і в тому, що діти, які мешкали на окупованих територіях, відвідували школу ще й там. Тож перед вчителями стояла задача організувати саме дистанційний формат роботи в класичному розумінні. “Це коли учень заходить з будь-якої відстані у зручний для нього час, бере навчальний матеріал, обробляє його та здає якісь тести чи завдання.  Але ж діти мають засвоїти той самий матеріал, який вивчають і у школі офлайн. Тобто дистанційна освіта включає в себе і онлайн-навчання, але тільки як її складова частина. Але тим не менше на предметі, на виконанні завдань, на подачі матеріалу та поясненні завдань вчитель і учень перетинаються, вони можуть взаємодіяти через цю навчальну платформу”, — пояснює директорка школи. Починали з 15 учнів, а потім охочих стало близько 500 Вчитися дистанційній роботі довелося не тільки вчителям. Для дітей та батьків це також було справжнім викликом. На початку цього шляху педагоги  навчали дітей з непідконтрольних територій на волонтерських засадах. Через те, що тоді майже два роки не було відповідної законодавчої бази, вчителі не могли отримувати за це додаткове навантаження оплату. “Два роки ми працювали майже безкоштовно, але з часом, коли кількість дітей, які потребували такого навчання, зростала,  з’явилися і відповідні законодавчі документи”, — каже пані Лариса. В перший рік змішаного формату роботи школи, дистанційно навчалися близько 15 учнів. На другий рік кількість бажаючих зросла до 140, а вже починаючи з третього року в 29 школі вже навчалися близько  по 500 дітей з непідконтрольних територій щорічно. Віддалено були створені всі класи,  з 1 по 11, а колектив вчителів вже мав конкретне розуміння, як навчати дітей в такому форматі. “Ми вже розуміли, яка це має бути подача матеріалу, розуміли складнощі та знали, як полегшити учням засвоєння програми. Обласні  дистанційні  школи використовують  платформу  Moodle  для дистанційного навчання . Всі вчителі навчилися, діти навчилися, і загалом процес пішов”, — каже пані Лариса. Тож коли раптово розпочався карантин через епідемію Covid-19, вчителям 29 школи міста Маріуполя було легше адаптуватися та повністю перейти до дистанційного формату роботи. Для дітей, які до цього навчалися в школі в звичайному режимі, створили аналогічну платформу «Школа для всіх, школа для кожного», використовуючи  власний шкільний сервер, який працював до 24 лютого цього року. Окупація, втрата сервера та евакуація з міста Маріупольська ЗОШ №29 була сховищем від бомбардувань для працівників школи та їх сімей. Близько місяця там була і сама Лариса з родиною. Після того, як вони евакуювалися з міста, в школу були прямі попадання і сталася велика пожежа. З нею згорів і сервер школи, який тепер, можливо, існує тільки у хмарах. В квітні адміністрація та вчителі школи, кому вдалося вирватися з пекла Маріуполя,  дізнавалися, де знаходяться діти, проте відновити навчання було неможливо через наказ про призупинення освітнього процесу. Всім, хто мав можливість, радили виїжджати на підконтрольну Україні територію та продовжувати навчання там. Але не всі мали таку можливість і тому все більше було запитів, щоб відновити навчання дистанційно. “Певна частина дітей не змогла виїхати з окупованих територій, в тому числі й з Маріуполя. Багато учнів зараз перебувають в країнах ЄС і теж потребують української освіти. Є і діти, які перебувають в росії, але також хочуть навчатися за українськими програмами”, — пояснює директорка школи. Так від батьків та адміністрації декількох шкіл Маріуполя надійшли пропозиції організувати дистанційне навчання для дітей, щоб вони не втрачали цей навчальний рік. “Зараз ми живемо однією великою мрією — повернутися до себе додому в рідне місто та продовжити навчання там. І не хотілося б втрачати цей рік в українській освіті. Тим паче багато батьків задоволені українською освітою, а діти звикли до їхніх вчителів та хочуть підтримувати хоч якийсь зв'язок зі своїм рідним містом”, — каже пані Лариса. 45 учнів у класі, але набір досі триває Близько трьох тижнів тому сім маріупольських шкіл відкрили двері до дистанційного навчання для всіх бажаючих учнів. Окрім учнів, які зараз знаходяться на непідконтрольних територіях та закордоном, в кожній з цих шкіл є невеликий відсоток дітей, які проживають в Україні, але хочуть продовжувати навчання в рідній школі зі своїми вчителями. Є й ті діти, яким важко відвідувати школу фізично через стрес та психічний стан від пережитого і їм важко адаптуватися в новому колективі. Хтось тільки виїжджає або планує виїхати на підконтрольну територію та ще не визначився з місцем. Тому незважаючи на те, що в 29 школі навчається вже близько 1000 дітей і деякі класи налічують по 45 учнів, але набір бажаючих навчатися все ще триває. “Якщо є охочі здобувати нашу українську освіту, ми маємо навчати їх. Звісно, зараз важко і учням, і нам, і батькам,  бо діти прийшли різні, не лише з нашої школи. Ми намагаємось охопити всіх бажаючих. Ну ось ми в Приморському районі – ми намагаємось охопити його, хоча це вибір батьків. Якщо батьки з іншого району звертаються – жодна школа не відмовляє, ми всіх приймаємо та продовжуємо освітній  процес”, – каже директорка Лариса Бикова. Деякі з вчителів 29 школи на волонтерських засадах проводили влітку з різних предметів онлайн-заняття, щоб покращити рівень знань дітей. До школи приймають і дітей, які не мали змоги навчатися останні пів року, — їх перевели у наступні класи за оцінками першого семестру. Тому навчання зараз відбувається поступово,  без зайвих навантажень та перевірочних робіт. “Ми не хочемо зараз навантажувати та проводити якісь контрольні роботи для дітей, які пів року не мали змоги навчатися, а сиділи у підвалах, ховалися та пережили те саме, що й дорослі. І зараз у вересні у нас період адаптації, втягування  в освітній  процес, повторення матеріалу за минулий рік. Для когось це повторення, а для когось це все нове”, – пояснює пані Лариса. Складнощі в роботі: різні часові пояси і навантаження на батьків Адміністрації школи зараз важко скласти універсальний для більшості учнів графік та розклад. Різниця часових поясів та очне навчання в інших школах в різних країнах створюють складнощі. “Тому зараз іде апробація  розкладу, погоджуємо з батьками, намагаємося знайти ось цю середину, щоб усім було зручно. Бо навіть є наші діти з Маріуполя, які зараз проживають в Австралії. А це різниця в часі 7 годин. І якщо ми будемо починати онлайн-заняття о 15:00, — в них це вже 22:00. Тому, для них ця платформа дуже зручна — вони можуть вранці зі свіжою головою встати і щось виконати, подивитися якісь завдання, переглянути відео-уроки”, — каже Лариса Бикова. Крім цього, відповідно до санітарних норм, дистанційне навчання має відбуватися 50% уроків в онлайн-режимі та 50% на платформі, коли діти виконують певні завдання. Для дітей середніх і старших такий варіант є прийнятним, бо вони знають, для чого навчаються, а для молодших класів це також і велике навантаження саме на батьків. Тому зараз вчителі шукають такі варіанти, щоб діти менше втомлювалися та легко засвоювали необхідні теми.  “Діти, які зараз перебувають у країнах ЄС, багато часу витрачають на вивчення нових для них мов. За програмою в них відведено менше часу на інші предмети. Тому вони дуже радіють таким урокам, як фізика, хімія, математика та інші. Ми дуже хочемо, щоб наші діти розуміли, що таке українська програма, щоб вони опановували її та не загубилися в освітньому  процесі, бо у кожній країні є свої особливості освіти, але ми всі віримо, що наші діти повернуться в Україну”, — пояснює директорка школи. В школі зараз найбільші класи- це випускні , 4, 9 та 11,  які закінчують відповідну ланку навчання та отримують державний документ. “Зараз дуже важливо якісно навчати випускні класи, щоб вони змогли добре скласти ЗНО та ДПА, які вже підтвердили наказом цього року. Поки що він планується в звичному режимі, але звісно ж можуть бути зміни. Тому наше завдання – підготувати учнів до цього випробування ”, — каже пані Лариса. Вчителі школи працюють з різних міст України або з-за кордону. З тими,  хто залишився на окупованих територіях та не має змоги виїхати ,  призупинено дію трудового договору на період військового стану,  а на їх місце влаштували інших педагогів з Маріуполя. “Ми намагалися взяти більше вчителів з Приморського району, так як ми звідти. Усі скучили за пів року без дітей, тому зараз поринули у освітній  процес. Дистанційний формат роботи точно є тимчасовим, щоб не було у дітей перерви в навчанні, адже ми обов'язково скоро повернемося до нашого міста, до наших шкіл та відновимо навчання там’’, – каже  Лариса Бикова. Джерело: 0629.com.ua