Після початку повномасштабного вторгнення маріупольський підліток Богдан Єрмохін пережив багато випробувань. У місті, яке перебувало під постійними обстрілами, круглий сирота залишився без підтримки дорослих, майже без їжі та навіть без документів. Потім за ним приїхали росіяни – Богдана та інших дітей відправили у Московську область. Там хлопцю швидко знайшли «нову родину», зробили російський паспорт та навіть встигли вручити повістку.
Як Богдан пережив життя в депортації, залишився вірним Україні та все ж таки добився повернення додому, він розповів в інтерв’ю Радіо Свобода.
Читайте також: Росіяни депортували вже 20 тис. українських дітей – додому повернули 500
У Маріуполі залишили напризволяще
У рідному місті Богдан навчався в Маріупольському вищому металургійному професійному училищі на механіка. Хлопець разом з одногрупниками жив у гуртожитку, а його опікуном був директор закладу.
Після початку війни підлітки залишилися самі і робили все, щоб вижити. За словами Богдана, коли росія вторглася в Маріуполь, адміністрація закладу просто перевезла їх в інший гуртожиток та пообіцяла навідувати. Насправді ж до них більше ніхто не приходив, а у директора училища залишилися усі документи дітей.
«Ми жили у єдиному дев’ятиповерховому будинку в нашому районі, тому бачили всі вибухи, техніку, яка йшла. Під час обстрілу ховалися у підвалі і їли все, що могли знайти. Коли росіяни прийшли нас вивозити, ми б не прожили самі більше тижня – продуктів вже зовсім не було», — згадує пережите Богдан.
Воду хлопець набирав у криниці та навіть возив баклажки сусідам.
«Кожен другий будинок був або повністю, або наполовину зруйнований, в кожному дворі — по 30 мертвих, там у дворі їх і закопували. Зараз це місто-привид», — говорить маріуполець.
Богдан згадує один з найважчих спогадів – як побачив маленьку дівчинку, що кричала: «Рятуйте». Поруч була її мертва мама.
«Я тримав її на руках, намагався заспокоїти, і показати, що все буде добре, але нічого доброго не було», — розповідає хлопець.
Читайте також: Депортація дітей – окупанти готують нові списки
«Росіяни говорили, що я не повернусь»
Вибору переїжджати в росію чи ні у підлітків не було, і Богдан та ще 30 дітей поїхали з окупантами. Ні в кого з них не було документів, але українці сподівалися, що якимось чиним зможуть повернутися додому.
Спочатку групу повезли в Донецьк, а потім відправили до дитячого санаторію "Поляни" в Московській області. В росії більшість дітей віддали у родини, і Богдана теж взяла під опіку місцева сім’я.
«Нам розповідали, що ми більше не залишимо росію, що в Україні дітей здають на органи, що всіх підряд мобілізують, навіть дітей. Було багато пропагандистських сюжетів і, на жаль, деякі діти з моєї групи вірили у брехню», — говорить Богдан Єрмохін.
У росії він жив у родині опікуна Ірини Рудницької та навчався в технікумі на автомеханіка. Там йому навіть пропонували подарувати квартиру, але хлопець відповів – «українців за гроші купити не можна».
«Одногрупники ставилися до мене погано, говорили, що я хохол і повинен валити назад. Я так і робив», — згадує хлопець.
Декілька разів він самостійно намагався втекти з росії, але щоразу його повертали до опікунів. Незадовго до повноліття українцю вручили повістку.
«Знаходячись в колі ворогів, які настроюють тебе проти твоєї країни, відбувається боротьба з собою. Але я завжди розумів, що Батьківщина в мене інша», — розповідає Богдан.
Боротьба за повернення додому
Врешті Богдан розумів, що самостійно повернутися додому не зможе – за підтримки своєї адвокатки Катерини Бобровської він записав звернення до Президента України Володимира Зеленського. Історію хлопця почули у всій Україні, і він зрозумів, що вже не один.
«Раніше був сам, а потім всі стали за мене, вся країна. Адже за мною правда, а за росіянами – брехня», — говорить хлопець.
18 листопада підліток залишив територію РФ. Він розповідає, що опікун його відпустила і була навіть за те, що він поїхав додому, але самостійно проти влади не пішла б.
В Україні Богдана зустріла сестра Валерія.
«Коли приїхав, став почувати себе людиною, почувати вільним. Спочатку не розумів де я, але був дуже радий, посмішка не сходила. Коли приїхала моя сестра, я відчув щастя і тепло, що рідна людина поруч. Мені вручив прапор, я обняв його і їхав», — згадує Богдан.
Читайте також: «Діти для Путіна» — авторка документального фільму розповіла про депортацію маленьких маріупольців
Богдан пише пісні та допомагає захисникам
Зараз Богдан навчається на автомеханіка, а крім цього – займається музикою. Він вже присвятив пісні рідному Маріуполю та українським захисникам і обіцяє через декілька місяців випустити повний альбом в підтримку військових. Крім того, зараз він проводить збір на термобілізну для воїнів.
Нарешті перебуваючи на своїй землі, хлопець знає, що боротьба для нього не закінчилася. В росії ще дуже багато дітей, про яких не можна забувати. Тож разом з друзями він вирішив відкрити благодійний фонд для повернення маленьких українців.
«Ці діти відчувають себе покинутими. Я знаю, що багато з них хочуть додому, — розповідає Богдан. – Найважче – повертати тих, в кого немає родичів. За них немає кому боротися».
Нагадаємо, раніше mrpl.city розповідав, куди звертатися , якщо ви знаєте про випадки депортації дітей у росію.
Фото: з відкритих джерел
