Історія порятунку саксофоніста Євгена Танова, який створює музичні ремейки з маріупольським відеорядом, — ФОТО

Саксофоніст Євген Танов до повномасштабного вторгнення викладав у Маріупольській музичній школі, виступав на івентах та святах. Ще у 2014 році він почав створювати і виконувати ремейки відомих пісень, у тому числі про Маріуполь та любов до рідної держави. Зараз музикант продовжує займатися своїм хобі. Тепер він ілюструє свої ремейки відеосупроводом з фотографій та відеокадрів Маріуполя, які мають для нього особливе значення. З моменту евакуації з Маріуполя в середині березня Євген вже виконав та змонтував більше п’яти відеотворів про рідне місто, перші з яких набрали приблизно по 100 тисяч переглядів. Ними поділилися понад дві з половиною тисячі людей. Нещодавно музикант виступив дуетом на концерті до Дня Державності України з новим ремейком на пісню "Stefania", з якою гурт "Kalush Orchestra" переміг на цьогорічному Євробаченні. Тепер для всього світу ця пісня є символом незламності та незалежності України. Євген дуже любить Маріуполь, тому  мріє в нього повернутися. Своїми музичними творами він хоче показати красу рідного міста та привернути увагу до трагедії, яка сталася з Маріуполем. Подивитися всі виступи та відео-ремейки Євгена Танова можна за посиланнями: Фейсбук-профіль https://www.facebook.com/profile.php?id=100004258411625 Ютуб-блог https://www.youtube.com/user/6230203/videos Життя музиканта в Маріуполі до 24 лютого Євген пропрацював у Маріуполі в Лівобережній музичній школі №3 близько тридцяти років. З 2014 року музикант, окрім основної роботи, займався підприємництвом — виступав на весіллях та святах, грав у ресторанах. Крім цього, Євген неодноразово виступав на сольних і збірних концертах, їздив на гастролі. Власний канал та сторінка музиканта допомагали йому отримувати нові пропозиції для виступів. До створення відео-ремейків про Маріуполь на відомі музичні твори його підштовхнули події на Сході України 2014 року. Євген дуже переживав за рідне місто, будучи впевненим в тому, що загарбники не зупиняться та намагатимуться захопити ще більше територій України. Тому його кавер-хобі допомагало підтримувати внутрішній баланс, а також робити добру справу. “Почав записувати відео-ролики на тему Маріуполя — картинки накидував, робив відео-монтаж найпростіший і записував саксофон”, — пояснює музикант. З цього ж року він почав волонтерити та активно допомагав зберегти територіальну цілісність України. “З 2014 року я активно займався проукраїнською позицією. З маріупольською дружиною ми їздили і до Бердянську та запобігли його захопленню в травні-червні того ж року”, — каже музикант. Саме тому під час евакуації з Маріуполя у березні цього року Євгену дивом вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію. Його ім’я було відомо окупантам і вони всіляко намагалися його розшукати. У 2021 році Євген об’єднав професійних музикантів, створивши гурт "Blues Team Band" при Міському Палаці культури у Маріуполі. Вони виконували джазові твори, балади та власні пісні. Учасники гурту встигли записати два кліпи, перш ніж розпочалася війна. Зараз частина з них роз’їхалася світом, а дехто залишився у місті.  Як вибралися з пекла окупації На початку війни Євген зі своєю сім’єю жили у приватному будинку у Лівобережному районі Маріуполя, сподіваючись, що цей жах швидко закінчиться. Вже 25 лютого вулицю, де знаходився їхній дім, росіяни обстріляли з літака. Потім зникли світло, газ, вода та будь-які комунікації зі світом. Коли обстрілів стало ще більше, вони поїхали до старшого сина, який проживав зі своєю дружиною та дітьми неподалік. Син з сім’єю поїхав до бомбосховища у TerraSport, а Євген з дружиною залишилися на пару днів, поки у квартиру на першому поверсі не влучили ракетою. “Я стояв навпроти цієї квартири. А ми на другому поверсі жили. Я вже збирався виїжджати, виходив — і прямо ракета влучила в квартиру і мене придавило плитою. Там поряд зі мною іще стояли бабусі, чоловіки, але всі загинули. Я дивом вижив. Я виліз з-під плити без ушкоджень, лише садна у мене була. Я залишився живим”, — згадує Євген. Після цього, подружжя залишивши все, одразу виїхало через Правий берег, бо основний міст вже був заблокований. Вони зупинилися у колишньому кінотеатрі “Комсомолець” у Приморському районі, в якому вже тривалий час знаходилась Церква добрих змін. Там вони прожили близько двох тижнів. Цей район російські війська почали інтенсивно обстрілювати пізніше, порівняно з іншими районами, саме тому в церкві зібралося багато переселенців з інших куточків міста. Волонтери організували не тільки притулок з укриттям для близько 350 людей, а навіть забезпечили людей їжею та всіляко допомагали, наскільки це було можливо. “Там нас годували спочатку два рази на день, потім все менше і менше. Воду збирали, сніг. Ходили добувати продукти. Багато людей загинуло на моїх очах. І повар, який готував, загинув, ми його закопували. В п’ятиповерхівки коло Комсомольця міна прилетіла – п’ять людей одразу загинуло. Ми їх також допомагали ховати”, — згадує Євген. До церкви бійці Азову приносили їжу. Разом з іншими чоловіками Євген ходив до військової частини неподалік та приносив їжу мішками на всіх – картоплю, цукор та макарони. Щоб зловити хоч якийсь зв’язок, незважаючи на величезний ризик ходили на 1000 дрібниць у центр міста. Одного разу їм вдалося з’їздити до своєї квартири на Лівому березі. Євген встиг взяти тільки свій саксофон та швидко під обстрілами повернутися. Сім’я музиканта постійно чекала на зелений коридор. Ситуація кожного дня ставала дедалі гірше, у найближчих п’ятиповерхівках вже було чутно автоматні черги — підступали окупанти. Перші машини виїхали 14 березня. Наступного дня, на свій страх і ризик, у великій колонні поїхала і сім’я Євгена, маючи менш ніж півбаку палива та сильно пошкоджену від вибухової хвилі машину. Потік машин йшов нескінченний. На першому блок-пості у Бердянську їх перевіряли чеченці. “Я з супругою взагалі викинули свої телефони, бо ми проукраїнські – викинули все. Я не взяв ні ноутбук, нічого, тільки інструменти встиг взяти”, — пояснює Євген. Доїхавши до Запоріжжя через велику кількість блок-постів, подружжя чекало на звістку від старшого сина та його сім’ї. Шукали їх по групах та подавали оголошення. Через деякий час невістка Євгена разом із дітьми вийшла на зв’язок та приїхала. Доля старшого сина залишається досі невідомою з того часу, коли він пішов на пошуки води для сім’ї. “Старшого сина бачили на Лівому березі наприкінці квітня в черзі за гуманітарною допомогою, але точно не впевнені, що це він. Більше новин ніяких немає. Я постійно подаю у розшук його фотографії, але так і нічого. Поки тиша. Може, у полоні, можливо, загинув від снарядів – ми не знаємо, але дуже сподіваємося та віримо, що він живий”, — поділився переживаннями Євген. Теперішня творча та благодійна діяльність саксофоніста Євгенія Побувши деякий час у Запоріжжі у різних знайомих, Євген з сім’єю переїхали до Львівської області, де з часом волонтери знайшли їм житло у місті Судова Вишня. Сім’я зраділа теплій зустрічі та допомозі жителів і мера цього міста. Євгена Танова разом із його молодшим сином тричі запрошували виступити на концертах на підтримку ЗСУ. Його син також має музичну освіту, він навчався у свого батька. Концерти проходили в травні у Львівській області — у місті Судова Вишня і в селах Бортятин та в Малих Мокрянах. Євген з сином  грали на інструментах від місцевої музичної школи. У концертах брали участь артисти, вокалісти, інструменталісти, поети, співаки, місцеві музиканти зі Львова, а також діти, які підготували власні виступи. “Я виступав із сольним номером. Тематика вся — проукраїнська. Всі пісні та виступи проукраїнські, кожен концерт супроводжувався підтримуючими гаслами «Слава Україні! Героям слава!»”, — згадує Євген. А нещодавно Євген з сином дуетом зіграли на саксофонах у центрі "Я — Маріуполь" в місті Львів, а 17 срепня — у Києві.  Вже відігравши на декількох корпоративних святах, Євген зміг відновити свій музичний інвентар.  Йому зараз пропонують нову роботу у музичній школі в Києві. Проте подружжя мріє повернутися до українського Маріуполя, тому поки не знає, що робити далі. “Мрію, щоб закінчилася війна, та хочу повернутися додому. І далі жити, працювати. Планую продовжувати свою діяльність – робити ремейки на твори. Усім українцям бажаю миру, добра, щастя і найшвидшого закінчення війни!” — поділився Євген Танов. Джерело: 0629.com.ua