Перефарбування «шаріка». Що не так із заявою маріупольської депутатки Кристини Ходаріної

Депутатка Маріупольської міської ради від забороненої в Україні партії Шарія Кристина Ходаріна написала великий текст про свій патріотизм і що пишається своєю депутатською діяльністю. Особливо пишається тим, що розвалила зсередини фракцію Шарія в Маріупольській міський раді. «Особисто я та мої колеги по фракції дуже пишаємося, що свого часу ми допомагали людям та перетворили три депутатські мандати з «червоних» на виключно жовто-блакитні. Ми залюбки приймали участь в патріотичних урочистих подіях та допомагали військовим як депутати та волонтери. Коли почалася війна і настали «смутні часи», колаборанти з забороненої партії ОПЗЖ почали обдзвонювати депутатів міськради та пропонувати їм співпрацю, нам (мені, Олійнику та Расказову) НЕ НАДІЙШЛО жодного дзвінка. Це говорить про те, що ніхто з цих покидьків-зрадників з ОПЗЖ навіть на хвилину не сумнівався в нашій патріотичній позиції», — написала Ходаріна на своїй сторінці в Фейсбуці. «Коли почалась війна…» Депутатка, вочевидь, не в курсі, що війна почалась не 24 лютого 2022 року, а розпочалась вона в 2014-му. Саме тоді всі адекватні люди, громадяни своєї країни стали на захист України, в той чи інший спосіб допомагали армії перемагати.  В той час, коли країна вже боролась проти російської агресії, Кристина Ходаріна вступила до лав партії, яка відверто пропагувала «русский мир», заперечувала взагалі російську агресію на сході України, насаджувала фейки про українську армію, дискредитувала тих, хто бореться із агресором.  Весь цей час, поки українські патріоти та українська армія захищали Донеччину, Кристина Ходаріна на сесіях Маріупольської міської ради захищала російську мову і своє право спілкуватись нею попри те, що закон України вимагав від депутатів, державних службовців спілкування саме українською. Це зараз вона вільно пише пости у Фейсбуці державною мовою, а до того їй щось заважало в сесійній залі виконувати закон, а депутати, які просили колег повернутись у русло законності, чомусь дратували  голову фракції партії Шарія. Виступи представників фракції «Сила людей» Ходаріна називала «спєктаклєм». Звичайно, Кристина Ходаріна має повне право пишатися такою своєю поведінкою. Проте правда полягає в тому, що  ця політикиня -  двічі брехуха.  По-перше, вона обдурила  своїх колишніх однопартійців. Ходаріна удала з себе, що розділяє їхню ідеологію «русского мира», і вони повірили їй настільки, що доручили цій жінці  очолити виборчий список партії у Маріуполі. По-друге, вона обдурила своїх виборців. Тому що та невелика кількість людей, які жили в українському Маріуполі але хотіли, щоб туди прийшов «русский мир», голосували не за українські  прапори. Вони голосували за червоні кульки. Вони голосували за Кристину Ходаріну з червоним «шаріком» в руках, а не жовто-синім прапором. А вона їх обдурила.   Тож коли депутатка пише, що дуже пишається собою, то хотілось б знати, чим саме – зрадою партії (навіть якщо ця партія заборонена), чи зрадою виборців? До речі, серед обіцянок, з якими партія Шарія йшла на вибори в Маріуполі, була обіцянка боротися за екологію міста. Для багатьох людей це був аргумент на користь шарійовців. Але і тут збрехали. Після перемоги на виборах,  Ходаріна виступила на телеканалі МТВ Ріната Ахметова і оголосила, що основна діяльність партії в напрямку екології буде висадка дерев, а не боротьба із забруднювачем. Проте Маріуполю не потрібен був ще один «Зелений центр Метінвест» тільки під червоними кульками. Маріуполю потрібен був потужний тиск на забруднювача, який порушив обіцянку і не виконав екологічну програму.  До речі, коли Метінвест в черговий раз просив подовжити терміни виконання проваленої програми,  Ходаріна не знайшла слів для критики. Навпаки, вона нахвалювала Метінвест (ось тут почитайте про це) і демонструвала абсолютну некомпетентність, розмірковуючи про «антисмогові установки азіатського ринку». Це зараз Кристина Ходаріна засуджує Блок Вадима Бойченка. Але два роки вона голосувала в унісон з БВБ. Підтримувала практично кожне рішення провладної проахметовської партії. Про що сама й писала. Тож складається враження, що коли депутатці від партії Шарія було зручно підтримувати «русский мир», вона його підтримувала. Коли було зручно підтримувати Блок Вадима Бойченко – вона його підтримувала. Коли стало важливо демонструвати свою любов до України – вона стала її демонструвати. Звичайне пристосуванство. Мені здається, це не те, чим варто пишатись. Але у кожного свої причини для гордості. В цій історії важливо розуміти ось що. Наступні вибори в Маріуполі пройдуть не скоро. Скоріш за все, найближчі 2-3 роки ніякого волевиявлення на місцевому рівні не буде. Тому нам всім, маріупольським виборцям, треба мати довгу пам’ять і не забувати, чого варті люди без позиції.  Анна Романенко Авторська колонка – тип матеріалу, в якому авто висловлює власну думку. Вона може не співпадати з позицією редакції. Редакція не несе відповідальність за достовірність фактів, викладених у авторських колонках.  Джерело: 0629.com.ua