Хто буде відбудовувати Маріуполь, і хто має рахувати гроші

99

Маріуполь ще не звільнений, і не відомо, коли саме буде звільнений, а напруга навколо нього вже зростає. Мер Маріуполя разом зі своєю командою запускає розробку проєкту відновлення міста ReBоrn, його опоненти цим роздратовані і посилюють війну компроматів. Громадський актив тисне на обласну владу з вимогою створити військову адміністрацію. Складається враження, що війна вже закінчилась. Але ні.  Пояснюємо, що зараз відбувається в системі місцевою влади і навколо неї і чому. Великі гроші Як тільки Маріуполь буде звільнений, місто отримає величезні гроші на відбудову. Дуже попередньо вартість відновлення Маріуполя оцінюють в 14 млрд доларів. І це ще не все. Бо окрім будівель треба буде відновлюватись і бізнесу. А це означає інвестиції. Рінат Ахметов вже заявив, що має намір побудувати нову «Азовсталь», сподіваємось, не на березі моря, а в більш придатному для цього місці. Українська влада розраховує на отримання грошей російських олігархів, заморожених на рахунках в європейських банках. Але, здається, і цього буде не достатньо, бо йдеться не просто про відновлення, а фактично про будівництво нового міста з нуля. Вже зараз місцева влада Маріуполя підписує меморандуми з різними європейськими інституціями, які гарантують фінансову підтримку місту.  Але в ЕС вважають, що відновити Маріуполь зусиллями однієї, двох або трьох країн не вдасться. Тут потрібна кооперація. І планують створення спільної платформи донорів. «Я думаю, що це має бути платформа донорів, не тільки ЄС чи Німеччина, чи Канада, а платформа з будь-кого, хто захоче вкластись в відновлення в Україні. Я знаю, що Австралія дуже активна, і різні приватні фонди теж долучаться, тому буде велика група міжнародних донорів», — розповіла в коментарі 0629 депутатка Європарламенту Віола фон Крамон-Таубадель. Вона опікується питаннями України і вважає майбутню відбудову нашої країни «своєю темою». Віола фон Крамон-Таубадель наголошує, що в ЄС всіляко підтримують реформу децентралізації. І саме тому переважну частину грошей на відновлення будуть передавати не в бюджет країни, а безпосередньо в зруйновані міста. «Моя пропозиція — віддати як можна більше грошей на місцеві рівні, мерам, людям на місцях, які знають краще, що потрібно для відновлення інфраструктури, лікарень, освіти. Все,  що буде потрібно Маріуполю, можна буде вирішувати в Маріуполі. Це не має вирішуватись в Києві чи десь ще. Тобто третина грошей піде до місцевих влад, третина до ГО (громадські організації — ред) і тільки третину я би віддала центральній владі в Києві. Бо інфраструктурні моменти мають координуватись на  центральному рівні, центральною владою, але звісно не все», — пояснює депутатка. Ось чому така запекла боротьба навколо Маріуполя починається вже зараз. І ось чому громада Маріуполя має думати, як само вона буде контролювати владу, яка раптом отримає в своє розпорядження просто шалений фінансовий ресурс.  В Європарламенті теж опікуються питаннями фінансової чесності. З одного боку там покладаються на координацію з боку самих донорів.  Але наступним кроком, ще більш важливим, там вважають громадський контроль в будь які формі. Наприклад, створення наглядових рад із лав громадських активістів або робота громадських організацій тощо. «Громадянське суспільство та антикорупційні організації досить потужні в Україні. Зараз вони зайняті волонтерством, пошуком зброї і таке інше, але прийде час, війна закінчиться, і вони повернуться до своєї «основної» діяльності. І я абсолютно впевнена, що всі ці ГО будуть зацікавлені в контролюванні витрат цих грошей на заявлені цілі. Тобто включайте всі ці незалежні ГО в роботу», — впевнена депутатка Європарлементу. Кому випаде доля ці гроші витрачати В містах і регіонах, які певний час знаходились під російською окупацію, протягом двох-трьох років вибори проводитись не будуть. Це питання  обговорювалось стосовно окупованих ще в 2014 році Донецька та Луганська, але і стосовно інших окупованих територій скоріше за все, буде застосована та ж сама норма. Треба буде забезпечити очищення інформаційного простору, звільнити людей від впливу пропаганди, перш ніж вони будуть готові брати участь у виборах, налагодити роботу політичних партій. Це означає, що той, хто зараз керує містом, той і буде керувати його відбудовою в найближчі роки. Тобто – буде контролювати величезні грошові потоки, іноземні фінансові інвестиції, які прийдуть в Маріуполь разом з його визволенням. Спокуса ну дуже велика для багатьох людей, наближених до влади. Тож, чому не поборотись. Позиція діючого міського голови Маріуполя в цій ситуації слабка. З одного боку, є втрата довіри виборців через те, що поїхав з міста під час боїв. З іншого, нинішній склад міської ради на чолі з Бойченко не може повноцінно виконувати свої функції через те, що значна кількість депутатів залишилась в окупації і співпрацює з ворогом, а ще частина знаходиться за кордоном. Секретар міської ради Ксенія Сухова ніяк не може зібрати депутатів на очну сесію. До листопада це не було проблемою для мерії. Постанова № 252, яка була ухвалена в березні цього року, надавала виконкомам право ухвалювати необхідні рішення, витрачати бюджетні гроші без участі депутатського корпусу – за умови узгодження з начальником обласної військової адміністрації. Але 4 листопада були внесені зміни в цю постанову, і виконкоми були викреслені з переліку суб’єктів, які можуть самостійно, без роботи сесій, ухвалювати фінансові рішення. Таке право залишили лише за військовими адміністраціями.  Тому зараз ситуація така: або міськрада Маріуполя все ж таки збереться на сесію, або місто залишиться без бюджету на наступний рік і буде жити на 1/12 частину цьогорічного бюджету, або в місті таки буде створена ВЦА, яка візьме вирішення фінансових питань на себе. Тому юридичні підстави для створення військової адміністрації в Маріуполі є. Ну і, відповідно, бажаючих обійняти цю посаду теж достатньо. Зараз кандидати косяками йдуть в обласну ВЦА і пропонують себе для цієї роботи. Хто ці люди Бажаючих обійняти посаду начальника військової адміністрації Маріуполя декілька. Ми знаємо п’ятьох, хоча можливо їх набагато більше. Це різні люди – спортсмени, юристи, лікарі, громадські активісти. Не будемо називати конкретні прізвища, але зазначимо три центри впливу, які б хотіли залишити місто під своїм впливом. Перша група – група Ахметова. Зараз її представляє Вадим Бойченко з тією частиною своєї команди, яка зберіглася. Сильні сторони цієї групи:  підтримка найбагатшої людини України, тобто великий фінансовий ресурс, а також міцна міжнародна позиція. У Бойченка склались ефективні стосунки з європейськими банками, міжнародними фондами, і навіть зв’язки на рівні міждержавних відносин. Проте негативний шлейф від того, що він залишив Маріуполь під час масових бомбардувань, може перекреслити сильні сторони. Не факт, що Рінат Ахметов зробить ставку саме на нього, обираючи кандидатуру на посаду теоретичного очільника ВЦА. Але те, що Ахметов ніколи не поступиться Маріуполем і не відмовиться від контролю над містом і після війни, а значить буде просувати свою людину на керівництво, — факт, який не викликає сумнівів. Його прес-служба в особі Наталі Ємченко вже не один раз публічно заявляла про намір бізнесмена інвестувати в Маріуполь. І за своєю старою звичкою, яка склалась за 30 років існування олігархічних кланів в Україні, вочевидь, він захоче контролювати місто, в яке вкладає гроші. Тому будь кому, хто має плани очолити Маріуполь без погодження з Ахметовим, доведеться вступити в серйозну боротьбу з командою Метінвесту. Підкреслюємо  — не з кандидатурою Бойченка, а саме з Метінвестом. Друга група об’єднує представників різних сфер, які забажали влади в місті саме тепер і зараз. Кожен — з власних міркувань.  Будь ласка, правильно нас зрозумійте. Ця група людей не є єдиною командою. Кожен з них бореться за владу окремо від інших. Намагається знайти підтримку в Офісі Президента, політичних  партіях або серед відомих олігархів. Ми об’єднали їх умовно, бо вони об’єднані спільним інтересом  — влади і грошей. І нарешті, третя група – громадянський актив Маріуполя, який, дивлячись на боротьбу, яка розгортається навколо міста, вирішив не стояти осторонь, а висунути від громадянського активу власну кандидатуру на посаду очільника ВЦА. На відміну від перших двох груп, ця група намагається знайти постать, яка б мала бездоганну репутацію, великий рівень довіри у суспільстві і прагнула б не влади, а досягнення мети – прозора відбудова Маріуполя, без впливу олігархів, політичних партій тощо.  Ця ідея виглядає трохи ідеалістично. Проте ніхто не знає, що буде після перемоги. Є надія, що всі олігархічні правила життя, якими ми керувались до війни, втратять сенс. І ми дійсно отримаємо шанс на демократичну відбудову системи влади на всіх рівнях. В тому числі і на місцевому. Тобто, на наш погляд, ця боротьба хоч і виглядає ідеалістично, але не позбавлена сенсу. Тож, будемо уважно слідкувати за тим, як будуть розгортатись події далі. А ви тим часом можете долучайтесь до нашого опитування. Джерело: 0629.com.ua

Предыдущая статьяСтарые корабли и низкие зарплаты: СМИ выяснило, почему Черноморский флот был не готов к войне
Следующая статьяСотни магазинов и десятки ТРЦ: в КГГА опубликовали списки торговых точек, которые будут работать без света