Після того як Gen.Ukrainian опублікувала відео про хлопчика, який внаслідок російського ракетного удару втратив маму та кінцівку, я отримала десятки повідомлень: "Хочу передати конструктор", "Куди надіслати іграшку?", "Передайте смаколики".
Я вдячна кожній людині, яка написала. За цими повідомленнями стоять щире співчуття й природне бажання бути поруч із дитиною, яка пережила неможливе.
Але ця реакція змусила мене ще раз замислитися над тим, як саме ми допомагаємо дітям, які постраждали від війни.
Насправді ця розмова не лише про подарунки. Вона про те, яку відповідальність суспільство готове брати за дітей, чиє життя змінила війна.
Бачте наслідки подій — для життя, бізнесу і рішень Орієнтуйтеся швидко, коли немає часу на десятки джерел Аналітика редакції, яка пояснює, а не переказує Незалежна редакція з 1997 року Усередині: AI-помічник персональна стрічка тем аудіоверсії статей архів з 1997 року без реклами
Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
