Перенасичення нафтового ринку
Світові ціни на нафту знову пішли вниз після короткого зростання, викликаного розмовами про можливі удари США по Ірану. До цього Brent і WTI піднялися до найвищих рівнів за кілька місяців, поставивши трейдерів перед звичним вибором між геополітикою та базовими ринковими факторами, пише портал Oil Price.
Якщо говорити про фундаментальні показники, більшість аналітиків сходяться на думці: пропозиція нафти суттєво перевищує попит. Goldman Sachs нещодавно переглянув свої прогнози на 2026 рік і очікує ще нижчих цін на Brent після того, як торік котирування втратили близько п’ятої частини вартості. У банку зазначають, що зростання світових запасів і прогнозований профіцит у 2,3 млн барелів на добу означають потребу в нижчих цінах, щоб стримати видобуток поза ОПЕК і водночас підтримати стійке зростання попиту, якщо не станеться масштабних збоїв у постачанні або нових скорочень видобутку.
Додатковий тиск на ринок спричинила й ситуація у Венесуелі. Фактичне встановлення контролю США над експортом венесуельської нафти стало ще одним сигналом для “ведмежих” настроїв на ринках і обережних очікувань інвесторів. Американська влада вже продала першу партію сировини на $500 млн і готує наступні угоди. Та керівники нафтогазових компаній застерігають від надмірного оптимізму щодо швидкого відновлення венесуельського видобутку, що дещо стримує падіння загальних котирувань.
До напруженості додаються й ризики перебоїв у постачанні. У Чорному морі безпілотники атакували три танкери. Також, за даними Reuters, Казахстан у перші два тижні січня втратив близько 35% видобутку через удари, зокрема по Каспійському трубопровідному консорціуму. Астана вже звернулася до США та ЄС із проханням допомогти захистити транспортування нафти в регіоні.
Європейський Союз також намагається посилити тиск на російські нафтові доходи. Брюссель готується знизити цінову стелю для російської нафти до $44,10 за барель, прив’язавши страхування західних компаній до цього рівня. Попередні обмеження не завдали відчутного удару по бюджету РФ, але в ЄС вважають цей механізм дієвим інструментом економічного тиску.
До цього певне зростання цін та очікувань спричинила заява Дональда Трампа про те, що він не виключає військового сценарію щодо Ірану. Втім, майже одразу президент США заговорив про пом’якшення дій іранської влади проти протестувальників, що знизило ймовірність ескалації. Після цього ринок знову розвернувся вниз, підтвердивши домінування наративу про надлишок нафти.
І очікування щодо подальшого зростання видобутку домінують на ринках. Управління енергетичної інформації США та МЕА теж очікують збільшення пропозиції, навіть попри паузу країн ОПЕК у видобутку, який вони посилили у 2022 році. Американські “сланцевики” водночас сигналізують, що ціни ближче до $50 за барель їх не влаштовують, і сповільнюють свої темпи. За прогнозом Управління енергетичної інформації, цього року виробництво у США стабілізується, а згодом може почати знижуватися до 2027-го.
Ринок поки що ігнорує цей сигнал, хоча саме США були головним джерелом песимізму через стрімке нарощування видобутку. Дані Kpler свідчать, що у грудні на танкерах було близько 1,3 млрд барелів нафти – максимум із часів пандемії. Водночас колумніст Reuters Рон Буссо звертає увагу: чверть цих обсягів припадає на Росію, Іран і Венесуелу, які працюють під санкціями, а отже, довше шукають покупців. Це ставить під сумнів тезу про фізичний надлишок, тим більше що імпорт нафти Китаєм у грудні та за підсумками 2025 року сягнув рекордів. За таких умов передбачити рух цін стає ще складніше, а ринок дедалі більше нагадує поле боротьби суперечливих очікувань і інтересів.
